Дуля під ялинкою напередодні нового року головний подарунок для багатьох українців. До цієї когорти не належать олігархи та багатії, що по скромніше. Під новий рік тисячі громадян спіткали неподарункові обставини: безробіття, безгрошів’я та втрата навіть перспектив на щось краще  з проектами та вже просто кодексами від влади.

 Думки про втрати перспектив і насправді криза, а от все інше… В магазинах та на базарі під гаслом кризи  та свята для нас знову «урочисто» і традиційно піднімають ціни. Саме дивне,  коли щось намагаються вирішити, то все лише за рахунок пересічного і маленького українця.  На нашу голову нові  акцизи, нові податки, нові ціни і знову пеня. Комусь  там нагорі здається, що ми не так, і недостатньо жебракуємо.  Дивно, що хтось думає зробити державу фінансово щасливішою через фінансові негаразди громадян.  Якась ізувірська логіка.При цьому забувається те, що бідність громадян веде і до зубожіння держави в цілому.

 Дуля під ялинкою стає головним символом вже не першого новорічного свята. Міняючи дорогу їжу на дешевшу, наші соплемінники ще й жартують: «Голод та черги пережили – переживемо і достаток!» Але нині робити доводиться навпаки. Суспільство загнали в глухий кут, але в нагоді тим, хто це зробив прислуговуються гасла про кризу, тикання пальчиком в опнентів та  передноворічні допити та арешти нібито винних в минулих негапраздах. Гасло тому, що в параметрах нашої «кризи» проглядаються елементи абсурду. Непотрібне і навіть потрібне дорожчає на випередження зовсім не у тих пропорціях, як обвалюється наша «валюта» чи гальмують ріст зарплат. Все що дешевіє на заході, в Україні непояснювано дорожчає. Дорожчають і ті товари, що втрачають попит, і через які зупиняється виробництво. Відмовившись від «соціалізму», забули чомусь капіталістичне правило про обіг  капіталу, і те що лише зароблені гроші роблять знову нові гроші і в більшій кількості, а сидіння на мішку з непотребом просто економічне жлобство. Про нього в Україні ще здавна казали: «Дурень думкою багатіє…»

 Прикладів абсурду нині  багато. Зібрали великий врожай,  і не подешевшало зерно, але українські кури клюють лише  якесь дуже дороге зерно, через яке яйця подорожчали майже втричі. Щось аналогічне дивне з іншими віхідними з нашого гарного врожаю: з хлібом, крупами, а з великими завалами цукрунібито вже покінчили.  Останні його завали, здається успішно побороли,бо завтра бавитися будемо лише завозним. Оце нам і злет сільгоспвиробництва. В підсумку маємо завезене сало, м’ясо, молоко, цукор та багато інших не дуже якісних і часом просто шкідливих продуктів.
Держава друкує гроші, спокійно дивиться, як ростуть ціни на все підряд та знижує наші заробітки. То ж і виявляється, що грошові папірці друкували не для нас, а для наших багатіїв-роботодавців та здирників. Коли їх стало у них дуже багато, вони стали на українські папірці скуповувати американські, щоб почуватися ще крутішими та зеленішими хлопцями.

 

 Дуля під ялинкою, особисто для мене та інших теж, це і не отримана 1000 гривен з власних зароблених грошей, що нам всім обіцяла два роки тому Юлія Володимирівна , а тепер і не згадує випрошуючи у нас голоси для свого президепнтства. Нас розіграли, над нами поглузували, нас використовують в якості лохів без нашого дозволу і згоди… Та клята тисяча три роки поспіль в перерахунку на простенькі харчі, черевики та інше вдяганячко навряд чи варта і половини від стартової та обіцяної. Заощадження нам ніхто не індексує на рівень інфляції, як не робиться це з зарплатами українців. «Розвод лохів» в Україні став суто державною політикою по відношенню до простих громадян. Отаке нам побудували наші недолугі політики, гордо називаючи гучним словом «держава».

 Дуля під ялинкою – явище новорічне і святкове, яке по суті псує свято і нівелює його відчуття. А що чекає на нас простих, коли не дуже веселі свята будуть позаду?  Спочатку  повернення пені, нові тарифи, нові ціни та «оновлене» ними життя, що дешевшим та веселішим не стане.

 Позбутися дулі від «рідної держави» українцям буде не просто.   Липучий сувенір, як реп’ях переслідуватиме нас весь час, що для нас називатимуть кризою. Але після нового немає шансу відігратися і піднести владним фаворитам передвиборчих перегонів нашу дулю, як торік. Але післявиборче протрезвіння стає альтернативою новорічному похміллю.