Корпоратив по-міліцейськи (закінчення)

Початок статті

Вже стало традицією, що на Новий Рік, коли всі нормальні люди або ходять у лазню або сплять мармизами в салаті Олів’є, автор цих рядків когось з тюрми витягує. Звісно, найбільше запам’ятався Новий 2008-й Рік, напередодні якого за вказівкою тодішнього міністра внутрішніх справ України Луценка у Вінниці був кинутий за ґрати Михайло Ганган – 21-річний юнак з Росії, який прохав притулок в Україні через неприйняття путінського режиму. У той час, коли розглядалася заява Гангана про надання йому статусу біженця (він його згодом отримав), Луценко наказав відправити Михайла в ІТТ. Росіянина затримали – вдуматися тільки – в порядку ст. 106 КПК України «як особу, підозрювану в злочині, з метою екстрадиції до Росії».



Луценко від сайту «ОРД» тоді «відгріб» по повній програмі і, як не пручався, але хлопця таки випустив. Хоча, не зразу. Спочатку наша весела компанія – вінницький правозахисник Дмитро Гройсман, київський адвокат Тетяна Монтян і автор цих натхненних рядків – запропонувала Луценкові випустити пацана без зайвих ексцесів. Розписали ми всю абсурдність дій міліціонерів, опублікували заклик припинити беззаконня, але Луценко вперся – ну, зовсім, як нині прокурор Дніпропетровської області Наталія Марчук, яка також не хоче випустити на волю 19-річного хлопчика з Кривого Рогу Максима Слободяна.



І тоді пішли публікації. Десятки. Луценкові ми пригадали все – починаючи з того, як він у березні 2001 року здав слідчому Герасименку 19 активістів акції «Україна без Куми», 18 з яких потім були засуджені до різних строків ув’язнення за те, що намагались перешкодити Президентові Кучмі та Прем’єр-міністрові Ющенку покласти квіти до пам’ятника Тарасу.



Істориків міліцейських безумств ми відсилаємо до заключної частини нашої повісті «Термінатор? – Провокатор!», яка й спонукала в 2008 році Луценка випустити Мішу Гангана (http://ord-ua.com/2008/01/29/terminator–provokator-chastina-9/). Там є посилання на попередні частини, тож тим, хто сумнівається в дієвості друкованого слова, рекомендуємо детальніше ознайомитись з цією епопеєю трирічної давнини. А прокурора Дніпропетровської області Наталію Марчук, міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова, не кажучи вже про всіляку шпану на кшталт Довгинцівського райпрокурора Кривого Рогу Власенка чи начальника Управління кадрового забезпечення ГУ МВС в Дніпропетровській області Фесенка, ми запевняємо, що в обіймах нашої Музи вони опинились надовго…



Михайла Гангана міліціонери затримували, принаймні, з високою «геополітичною» метою – Луценко хотів подарувати російського опозиціонера своєму московському покровителю, ватажку «лужниківського» угруповання Бабакову, точніше – товаришу Бабакова, самарському губернатору Артюхову. А Макса Слободяна тримають у в’язниці лише з тим, щоби він не зміг розповісти, як у ніч з 26 на 27 грудня 2010 року його пограбував дільничний інспектор Горбунов та відібрав подарований за спортивні успіхи мобільний телефон.



Якби міліціонер з Кривого Рогу Горбунов – той, що незаконно затримав Максима, тягав його за волосся в Довгинцівському райвідділі, відібрав мобільний телефон, а потім домовився з суддею Прудник арештувати хлопця на 10 діб – поклав би гроші, виручені від продажу телефону, собі в кишеню, то він би й трьох днів після того в міліції не пропрацював би б. Прокурор Марчук його б особисто придушила на доказ покращення життя вже сьогодні. Але Горбунов старався не для себе, він лише виконував наказ начальства про передноворічний збір грошей на подарунки високим людям і проведення корпоративу в ГУ МВС України в Дніпропетровській області. А тому ніяке покарання йому не загрожує.



У цьому переконаний і сам Горбунов, і прокурор Довгинцівського району Власенко, і заступник начальника ГУ МВС в Дніпропетровській області Фесенко. І прокурор Дніпропетровської області Марчук також переконана – принаймні, 4 січня 2010 року в Кривий Ріг за розпорядженням Наталії Василівни прибули співробітники обласної прокуратури у зв’язку з нашими публікаціями. Вони прямо з роботи забрали й привезли в районну прокуратуру батька Максима, де кілька годин поспіль демонстрували йому роздруківки сайту «ОРД» та погрожували кримінальною відповідальністю за те, що він подав заяву про пограбування сина. Також посланці пані Марчук заявили, що вносити протест на постанову судді Прудник прокуратура не стане, як і не стане порушувати кримінальну справу за заявою батька.



І, дійсно, які претензії до міліціонера, що грабує громадян для поповнення міліцейської каси, може висувати районний прокурор, якщо йому самому піднаглядні «правоохоронці» роблять подарунки за рахунок награбованого – і на День працівника прокуратури, і на день народження, і просто так, у зв’язку з гарною погодою?



Якщо до районного прокурора якась комісія з обласної прокуратури приїжджає, хто високим гостям у ресторані «поляну накриває»? – Правильно, начальник районної міліції. За які кошти? – Правильно, за оті самі, що вдається відібрати в громадян шляхом шантажу або пограбування. Несуть у райвідділ з ранку до вечора – за відмовні матеріали й за порушення кримінальної справи, за те, щоби випустили людину з «мавпятника» й за те, щоби «закрили» конкурента. Ну і плюс – пограбування затриманих чи просто перехожих. Наш народ знає – якщо раптом потрапиш в міліцію з гаманцем, вийдеш без нього.



А голова райсуду? – Хіба він (чи вона) не знає, що не зі своєї зарплатні начальник райвідділу подарунки на День працівника суду купляє, а бере з «каси», куди в дзьобику кожний підлеглий має щось приносити? І так – по всій Україні.



Так звана «правоохоронна» система – це насос по викачуванню грошей з низів і передаванню їх «на гору». Дільничний інспектор, що пограбував перехожого й продав його мобільний телефон, щось залишає собі, решту віддає начальнику райвідділу. Той, зібравши «добровільні пожертви» від підлеглих, вчиняє точно так – частину грошей залишає, частину передає далі, начальникові міського або обласного управління МВС. «Насос» працює й перекачує наші гроші від сержанта ППС до міністра внутрішніх справ.



При цьому в кожного міліціонера є й свої, індивідуальні, приробітки. Хтось має невеличкий бізнес, оформлений на дружину, хтось трясе «піддашних» підприємців, хтось – передусім експерти-криміналісти – приторговує речовими доказами. Якщо міліціонер попадеться на індивідуальному зароблянні грошей – взяв триста доларів з хулігана за відмову в порушенні кримінальної справи й не поділився з начальством – то його за це можуть страшенно покарати. Наприклад, винести догану. Чи навіть – попрохати зі служби. Але ж якщо «правоохоронець» пограбував людину на вулиці, щоби здати свій внесок начальнику – на його захист встане вся система: і служба внутрішньої безпеки, і суди, і прокуратура.



Прокурор-клептоман



Постанову судді Прудник, відповідно до якої Максим Слободян 27 грудня опинився в Ізоляторі тимчасового тримання, ми опублікуємо окремо. Це – просто феноменальний документ з кількох речень, де навіть не зазначено ані за що Максим арештовується, ані чим доводиться його вина. Просто й зі смаком: «вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КпроАП України» — і все. Ні прізвищ свідків, ні змісту адмінпротокола, ні інформації про затримання юнака суддя (точніше – помічник судді) наводити не стала. Навіть анкетні дані «правопорушника» суддя не з’ясувала, а написала (точніше – написав помічник), що Макс – безробітний. Насправді Максим – студент Криворізького металургійного технікуму й мав при собі студентський квиток, який і показував міліціонерам.



А 28 грудня 2010 року в Довгинцівську райпрокуратуру надійшов факс з Верховної Ради України зі зверненням народного депутата України Еліни Шишкіної, в якому прямо було сказано, що Максим під час перебування в райвідділі здійснював диктофонний запис і доказів скоєного щодо нього беззаконня – більш, ніж досить. Через те Еліна Вікторівна попрохала прокурора Власенка внести протест на безумну постанову помічника судді Прудник.



На депутатське звернення треба давати якусь відписку (мовляв, підстав для прокурорського реагування не вбачається). І тому Власенко відправив до ІТТ свого помічника Дмитра Володимировича Коржа – перевірити, чи справді Максим здійснював диктофонний запис і чи може цей запис чимсь загрожувати міліціонерам.



Викликаний з камери до кімнати, де на нього чекав помічник прокурора, Максим все розповів, описав, як у нього відбирали в райвідділі телефон, як знущались, як тримали в «клітці». Розповів про пародію на судове засідання «Іменем України». А ще Максим повідомив помічнику прокурора, що міліцейські безчинства він записував не тільки на телефон, про що було сказано в депутатському звернення, але й на цифровий диктофон – подарований йому на 18-річчя mp3-плеєр. Телефон дільничний міліціонер Горбунов у нього забрав. А плеєр – ось він. І Максим витягнув з кишені маленький пристрій, який заховав у шкарпетку й проніс непоміченим, оскільки в ІТТ його ретельно не обшукували.



Переляканий Корж, переконавшись, що на диктофоні, дійсно, записано матюки та погрози міліціонерів, викликав співробітника ІТТ і наказав диктофон у Максима відібрати та долучити до особистих речей хлопця, що зберігаються в камері схову Ізолятора. А сам побіг радитися з прокурором Власенком.



Скільки грошей Власенко й Корж «скачали» за цю інформацію з начальника Довгинцівського райвідділу нам невідомо, але невдовзі батькові Максима стали істерично телефонувати працівники міліції та благати розшукати вдома у Максима й терміново передати їм USB-шнур від плеєра. Батько пояснив, що він живе окремо й, взагалі, має їхати на роботу (він працює позмінно на «Криворіжсталі»). Тоді міліціонери під орудою помічника прокурора Коржа відправились в ІТТ, відкрили опечатаний пакунок з особистими речами Максима, витягнули диктофон і стерли всі записи. Точніше – вони вирішили, що їм вдалося записи стерти.



Але найсмішніше не це. У пакунку з речами лежала сережка Максима – мода зараз така. Ця сережка, ясна річ, включена в опис і за її збереження повністю відповідає начальник ІТТ. Але прокурор Корж не витримав і поцупив з камери схову цей предмет туалету. Принаймні, співробітники ІТТ заявлять тепер, що пропажа – це справа рук Дмитра Володимировича. Такого України ще не бачила…



Наступного дня, 29 грудня, помічник прокурора Корж знову з’явився в ІТТ, викликав Максима, увімкнув ноутбук і театрально розпорядився принести торбинку з речами арештованого – будемо, мовляв, зараз офіційно, під протокол, прослуховувати записи на диктофоні. Але жодного запису не виявилось. І тут Максим помітив, що в пакунку з речами не вистачає сережки. Хлопець негайно зробив про це заяву працівникам ІТТ і домігся складання протоколу з повідомленням про крадіжку, а також про те, що в його речах поралися без його відома. Пані прокурор Дніпропетровської області, Ви не хочете ознайомитись з цим протоколом? Чи чекаєте, коли ми його опублікуємо? – Вам, очевидно, подобається читати про себе на сайті «ОРД»?



І тепер цей прокурор-клептоман Корж розглядає заяву батька Максима про порушення кримінальної справи за фактом пограбування, незаконного затримання та незаконного арешту сина. М-да…



До речі, Наталіє Василівно, Ви б пояснили Коржу, що стерти цифровий запис з флеш-носія за допомогою кнопки «delete» неможливо. Експертиза відновить ті записи без жодних проблем, бо, насправді, стираються тільки назви файлів у каталозі. Треба було молотком по диктофону бити. У Коржа ще є час до 6 січня – нехай негайно біжить в ІТТ.



Правнуки Шарикова



Мене завжди дивувало: чому міліціонер патрульно-постової служби має регулярно проходити огляд у психіатра, а міністра внутрішніх справ призначають без медичного освідування? Достатньо лише подивитися на головного міліціонера України Могильова з його обличчям невдало прооперованого Шарикова, і стає зрозумілим – такому довіряти зброю не можна. А максимальна доступна йому посада – це сторож пункту охорони громадського порядку.



І не варто заспокоювати себе тим, що дебіл у кріслі міністра – це не так страшно, мовляв працюватимуть його заступники. Бо ідіот при погонах і підлеглих собі буде завжди добирати таких, щоби ті не виділялись на тлі інтелекту головного міліціонера країни. Як, наприклад, начальник ГУ МВС України в Дніпропетровський області Віктор Бабенко чи начальник Управління кадрового забезпечення ГУ МВС в цій області Сергій Фесенко… А подивитися на Департамент зв’язків з громадськістю МВС України – це ж взагалі філія інтернату для дітей з вадами розумового розвитку.



Читач хоче доказів? – «Їх єсть у мєня».



У першій частині нашого оповідання ми вмістили повідомлення для ЗМІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де «спростовувалась» наша замітка, написана за пару годин після незаконного затримання Максима. Мовляв, хлопець бешкетував у маршрутному таксі, у зв’язку з чим «водій маршрутного таксі № 307, 1963 р. н. був вимушений з’їхати з маршруту та під’їхати до приміщення Довгинцівського РВ, яке знаходилося поблизу, та зробити заяву про те, що в автомобілі громадянин знаходиться в стані алкогольного сп’яніння та намагається здійснити хуліганські дії». Через це «близько 03.00 27.12.2010 Слободян М. Ю. був відпущений додому. О 9.00 27.12.2010 він прибув до Довгинцівського РВ де у супроводі дільничного інспектора міліції був доставлений до приміщення Довгинцівського районного суду»



Наступного дня, 28 грудня, це повідомлення було знято з сайту Дніпропетровської обласної міліції. Натомість мерзота, набрана Могильовим у Департамент зв’язків з громадськістю, розмістила на сайті МВС України текст, за який треба порушувати кримінальну справу. Ось, будь ласка:



http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/468859;jsessionid=203A60C9A7746656F13F94FCE5C66FA6



«П‘яного юнака, який дебоширив у маршрутці, судом визнано винним у вчиненні дрібного хуліганства



У мережі Інтернет на одному з сайтів 27.12.2010 була розміщена інформація про те, що «у Кривому Розі міліціонери затримали й побили вихованця Єнакіївського авіаспортклубу». В публікації зазначалося, що 19-річного юнака працівники міліції насильно витягли з маршрутного таксі, доставили до Довгинцівського РВ Криворізького МУ, де без пояснення причин та складання відповідного протоколу затримали.



За таким «кричущим фактом беззаконня» МВС України негайно було призначено перевірку. Однак в її ході з‘ясувалися дещо інші обставини цього спілкування громадянина та правоохоронців, підтверджені показами свідків, що дало змогу поглянути на описану ситуацію зовсім під іншим кутом зору.



Як з‘ясувалося, близько 23.30 год. 26 грудня на одній із зупинок до маршрутного таксі зайшла група молодих людей — два юнаки та дівчина. Під час руху один з молодих людей почав нецензурно лаятися. Після того, як водій зробив йому зауваження, той не відреагував, продовжував висловлюватися ненормативною лексикою. Як згодом, вже в міліції пояснить сам юнак, водій відмовився зупинитися на вимогу, зауваживши, що треба чекати зупинки. Коли розгніваний молодик почав погрожувати водієві фізичною розправою, той, зваживши ситуацію, вирішив звернутися по допомогу до правоохоронців. Побачивши на черговій зупинці міліцейську машини, той звернувся до стражів порядку з проханням вжити заходів до хулігана.



Один із працівників міліції підійшов до маршрутного таксі, представився та запропонував молодому чоловіку на службовому автомобілі прослідувати до Довгинцівського РВ КМУ для з’ясування обставин, на що молодий чоловік погодився. До райвідділу прибули також водій та свідок події — одна з пасажирок маршрутки. По прибуттю до райвідділу водій написав відповідну заяву до міліції та пояснення.



Сам же молодий чоловік спочатку відмовився представитися та розповісти про обставини події. Однак згодом все-таки назвав своє ім‘я. Дільничний, який ніс чергування тієї ночі, знав родину правопорушника, оскільки вони мешкали на території його дільниці, та й рік тому до міліції зверталася мати хлопця із заявою про те, що її побив син. Тож дільничний зателефонував батькові юнака і той через деякий час прибув до райвідділу. Батькові віддали особисті речі хлопця, однак працівники міліції не оформили це документально, що згодом дало підстави для спекуляцій самого правопорушника щодо безпідставного відбирання в нього мобільного телефону працівниками міліції.



У присутності двох понятих, яких було доставлено з вулиці, працівники міліції склали адміністративний протокол за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). До речі, у поясненнях поняті зазначають, що молодий чоловік перебував у стані алкогольного сп‘яніння, вів себе неадекватно, розмовляв із працівниками міліції зухвало, погрожував неприємностями по службі.



Згодом юнак був доставлений до медичної установи, згідно з висновком якої він перебував у стані алкогольного сп’яніння. До того, у своїх поясненнях сам юнак не заперечує, що 26 грудня вживав алкогольні напої.



Після прибуття до райвідділу після візиту до медиків громадянин був зобов’язаний явкою до міліції о 09.00 годині 27.12.2010. Однак юнак відмовився покидати будівлю райвідділу, посилаючись на пізній час та неможливість добратися додому. Тож хлопцеві був наданий стілець у фойє райвідділу, на якому він просидів до ранку.



Під час перебування юнака у райвідділі свободу його пересування ніхто не обмежував, він вільно пересувався, спілкувався, до кімнати затриманих не поміщався, заходів фізичного впливу до нього не застосовувалося.



В подальшому постановою суду згаданого громадянина визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на десять діб. Необхідно зазначити, що у суді сам юнак повністю визнав факт своєї провини.



За результатами службового розслідування фактів протиправних дій працівників міліції під час доставляння та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення згаданого громадянина не встановлено. Матеріали перевірки для прийняття процесуального рішення направлені до прокуратури Дніпропетровської області.



Водночас направлена інформація керівництву ГУМВС України в Дніпропетровській області для вжиття заходів реагування до працівників Довгинцівського РВ КМУ, які належним чином не зафіксували факт передачі юнаком особистих речей своєму батькові, що в подальшому надало йому змогу стверджувати, нібито його мобільний телефон безпідставно забрали працівники міліції.



ДЗГ МВС України»



Отже, маємо вже зовсім нову версію. Відчувається рука майстра. Не інакше, як сам пан міністр правив остаточний варіант «інформаційного повідомлення». Принаймні, і нам це достеменно відомо, ця версія Могильову доповідалася й він її цілком схвалив.



Тепер вже, на відміну від того, що повідомлялося днем раніше, ніякий автобус з маршруту не сходив і Максима в міліцію не привозив – його туди доставив дільничний Горбунов (і це правда). Але ж звідкіля тоді з’явились «свідки», точніше – лжесвідки, записані Горбуновим у протокол затримання? За версією Могильова та його прісних, пасажири маршрутного таксі відмовилися продовжувати поїздку, а зажадали від водія, щоби він їх о 12-й ночі віз не додому, а в Довгинцівський райвідділ міліції.



Але чому тоді в автобусі були лише водій і одна пасажирка, де решта? Чи, може, водій кинув маршрутне таксі десь на зупинці й причимчикував у райвідділ пішки разом з добровільною помічницею? До речі, о котрій години це було – о 12-й ночі 26 грудня? Чи о 9-й ранку 27 грудня?



Ну, про те, що Максим був страшенно п’яний ми вже читали в попередньому повідомленні. От тільки автор цих рядків не тільки тієї ночі говорив з хлопцем по телефону й може підтвердити, що Максим п’яним не був, але наступного дня в телефонній розмові прохав помічника райпрокурора Коржа назвати вміст алкоголю в крові затриманого. Корж, який на той момент вже ознайомився з адміністративними матеріалами, бекав, мекав, але був вимушений визнати, що таких даних у нього не має.



І де ж, цікаво, провів Максим Слободян ніч з 26 на 27 грудня 2010 року? У попередній версії – вдома. Тепер же інтелектуали в погонах розповідають, що хлопець не захотів покидати гостинні стіни райвідділу. Батько пішов, а Максим сказав, що давно мріяв бодай раз у житті переночувати на стільці… Панове, давайте поставимо експеримент – погрюкаємо вночі в двері якогось райвідділу міліції та попросимо, щоби пустили переночувати.



Це – не інформаційне повідомлення. Це – діагноз пана Могильова.



І був цей діагноз розповсюджений Міністерством внутрішніх справ України 28 грудня, коли ще в справу не вступив адвокат, який згодом зустрівся з Максимом в ІТТ та подивися адмінматеріали, і коли ще журналісти не знали про пограбування. Принаймні, я сам чув по телефону, як Макс хотів віддати батькові цінні речі, і тому був переконаний, що так і відбулося. Мені на думку не могло спасти, що хлопця пограбують у райвідділі після того, як туди кілька разів телефонували помічник-консультант народного депутата та редактор сайту «ОРД».



Але життя виявилося бентежним. Не даремно в повідомленні МВС України сказано, що хлопець, мовляв, безпідставно обвинувачує міліціонерів у тому, що в нього відібрали мобільний телефон. Зверніть увагу – на той момент про це не йшлося в жодній публікації! Але, як стало відомо тільки зараз, заяву про пограбування Максим зробив помічникові прокурора Коржу в ІТТ у присутності співробітників міліції. Про це миттєво доповіли в Дніпропетровськ, з Дніпропетровська – в Київ, і перелякані шавки Могильова зрозуміли, що рано чи пізно про це довідаються журналісти. Тож і вирішили в МВС випередити події.



Так ось, спеціально для недоумкуватих співробітників Департаменту громадських зв’язків МВС України повідомляємо: вже встановлено не тільки ІМЕІ телефону, який Горбунов відібрав у хлопця, але й з’ясовано, що після того, як батько Максима покинув райвідділ, він двічі телефонував сину й мав з ним розмови. Підкреслюємо – ПІСЛЯ того, як пішов з міліції додому. Сподіваюсь, у МВС України знають, де саме можна отримати інформацію про з’єднання та азимути абонентів?



І, нарешті, чи може хтось пояснити, чому міліціонери ховаються від мене – автора статті, яку вони спростовують. Чому проводять «перевірку» фафктів, викладених у публікації, але бояться опитати автора. Я неодноразово телефонував з цього приводу і в ГУ МВС України в Дніпропетровській області, і в Департамент зв’язків з громадськістю МВС України, вимагав, щоби мене опитали, залишав номер свого телефону, диктував свою домашню адресу. Але до цього дня так і не отримав радості від спілкування з доблесними стражами закону.



Пані Марчук, а може прокуратура Дніпропетровської області хоче мене опитати? Запевняю, що я буду розказувати довго й натхненно. Про одного лише полковника Фесенка ладний цілу повість написати, будучи ознайомлений з настановами статті 63 Конституції України. – Направте, будь ласка, доручення в прокуратуру м.Києва. Там тільки й мріють мене знову побачити…



Ну і, нарешті, про те, що матір Максима, як стверджують підлеглі Могильова, начебто рік тому зверталась з заявою в міліцію про те, що юнак її побив.



Ми отримали через адвоката Максима згоду хлопця оприлюднити подробиці того, що коїться в його сім’ї. Але пану Могильову пропонуємо уявити, яку суму тепер у судовому порядку доведеться виплатити Максиму Слободяну МВС України, а точніше – Державному казначейству.



Так ось, матір Максим не могла написати ніякої заяви. Вона взагалі не здатна тримати ручку в руках. І не здатна усвідомлювати наслідки своїх дій. Це – велике горе для хлопця, який після розлучення батьків залишився разом з матір’ю та сестрою Дашею (їй зараз 5 років).



У матері Макса дуже рідкісне нервове захворювання, яке перетворило її на інваліда, що не здатний себе обслуговувати. Але останні два–три роки почалася ще й деменція – руйнація психіки. У жінки бувають приступи, які дедалі повторюються все частіше, під час яких їй здається, що її переслідують, вона бігає напівгола по вулиці, б’є вікна, кусає людей, від когось ховається. Ви це хотіли почути, пане Могильов?



Тоді почитайте оце звернення народного депутата України Бориса Анатолійовича Шиянова, який тривалий час намагається допомогти хлопчику в госпіталізації його матері.



25 жовтня 2010р. №30-10/464



Начальникові Головного управління охорони здоров’я

Дніпропетровської обласної державної адміністрації

ГІНЗБУРГ В.Г.



Шановна Валентино Григорівно!



У мене, як народного депутата України, на контролі перебуває ситуація, що склалася в м.Кривий Ріг у родині студента Криворізького металургійного технікуму Максима Слободяна, 1991 року народження. Максим живе в неповній сім’ї – разом з матір’ю та 5-річною сестрою за адресою: м. Кривий Ріг, вул. хххх, хх; тел. 067 689 хх хх. Родина має велике горе, матір Максима – ХХХХХ, 1964 року народження, вже чотири роки хворіє на тяжку неврологічну хворобу – хорею Геттінґтона, одним із симптомів якої є деменція, що наростає. Будучи визнаною інвалідом третьої групи, ХХХХХ внаслідок хвороби, що прогресує, все частіше вчиняє дії, які є небезпечними для неї та оточення, проте не отримує ніякої психіатричної допомоги.



Неодноразові звертання Максима з цього приводу до лікувальних закладів не дають жодних наслідків при тому, що його матір є явно непрацездатною, а хвороба все частіше набувай вкрай загострених форм.



Так, наприклад, 12 жовтня 2010 року пані ХХХХХ порізала собі руки, а також намагалася вистрибнути у вікно на очах лікарів «швидкої допомоги». Хоча каретою «швидкої допомоги» вона була доставлена до психіатричної лікарні, лікар відмовив у прийомі на стаціонарне лікування, пояснюючи відмову тим, що психіатричні симптоми є вторинними при основному неврологічному захворюванні. Будучи доставленою до неврологічного відділення 11-ї міської лікарні, хвора кидалася на лікарів, намагалася їх вкусити.



Попри те, що Максим пояснював лікарям, що живе в надзвичайно тяжких матеріальних умовах, опікується малолітньою сестрою, та прохав надати його матері адекватну психіатричну допомогу, він отримав чітку відповідь, що ХХХХХ є небажаною особою в психіатричній лікарні. І це при тому, то хвора вже робила підпалення квартири та споруд на прибудинковій території, систематично знищує обладнання ванної та кухні, б’є вікна.



Родина Слободян є малозабезпеченою. Хоча батько Максима, Слободян Юрій Миколайович (тел. 067 179 хх хх), і допомагає колишній сім’ї матеріально та активно переймається разом з сином долею ХХХХХ, його фінансові можливості також вкрай обмежені, оскільки він працює робітником на комбінаті «Арселор Міттал Кривий Ріг». Ані Максим, ані його батько не обізнані в медичній діяльності й опинилися у вкрай важкому стані через нехтування своїх службових обов’язків персоналу міської психіатричної лікарні.



З цього приводу до Криворізького міського управління охорони здоров’я вже зверталися відомі в Україні правозахисники, але жодної реакції з боку керівництва цього управління не має.



У зв’язку з викладеним прошу Вас взяти зазначене питання на особистий контроль і негайно організувати проведення повного та всебічного обстеження хворої ХХХХХ відповідно до чинних норм законодавства України. Про вжиті заходи прошу проінформувати мене в строк, встановлений ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України».



З повагою,

народний депутат України Б.А.ШИЯНОВ



Так ось, щодо «побиття». Це було не рік тому, а влітку 2010 року, коли Максим кілька днів гостював у Києві (до речі, саме тоді йому подарували мобільний телефон). Він домовився з батьком, що той буде доглядати матір і сестру на час його відсутності. Коли батько після роботи прийшов у хату Максима, він узнав від сусідів, що в мами Макса знову розпочався приступ хвороби, вона бігала по вулиці, кричала, що її щойно побив син і що сусіди, не знаючи, як бути в цій ситуації, викликали дільничного міліціонера Горбунова. Так, того самого Горбунова, який 27 грудня пограбував Максима і сфальсифікував щодо нього адміністративні матеріали.



Батько зателефонував хлопцеві в Київ і Максим, помінявши квиток, на день раніше повернувся до Кривого Рогу. На той момент приступ вже пройшов і матір не пам’ятала, що коїла день тому та заявляла, що її ніхто не бив. Жінка була оглянута лікарем – ніяких тілесних пошкоджень, звісно, виявлено не було. Ось таке «побиття»…



Люди, в яких Максим гостював у Києві під час начебто «побиття» матері, а також народні депутати, які його запросили до столиці, готові дати свідчення в суді, коли розглядатиметься позов про відшкодування шкоди, завданої юнакові МВС України розповсюдженням наклепницької інформації. Тож ані до Могильова, ані до його паскудників у нас наразі запитань не має. Буде суд – у цьому пан міністр може не сумніватися. І не тільки Божий, а ще й Печерський.



Але постає цілком природне запитання до прокурора Дніпропетровської області Наталії Марчук:



Наталіє Василівно, а Ви хоч розумієте, що Ви чудите, вперто тримаючи хлопця під арештом за сфальсифікованими адмінматеріалами та неправосудною постановою судді Прудник? Вас з якою метою поставили обласною прокуратурою керувати – щоби п’ятирічні діти залишались сама-на-сам з тяжкохворими людьми? Я вже не кажу про те, що в хлопця відібрали телефон і тепер він навіть «швидку допомогу» не зможе викликати, якщо знову трапиться приступ у матері.



Наталіє Василівно, Ви хоч розумієте, що з Вами та з Вашим прокурором Власенком треба, суто по-людськи, за це зробити? – Посадити в залізну клітку та возити по містах й показувати як символ беззаконня.

І ще, Наталіє Василівно. У Вас є діти?.. Тоді моліть Бога, щоби Ваші гріхи не впали на їхню голову.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Комментарии - страница 1
5.01.2011 9:12
Флойд

Опять и снова наврал Бойко с три короба. Забыл, как эта болезнь называется — неудержимое желание постоянно врать, врать, врать…. Вы бы лучше вместо своей бездарной и лживой писанины ответили на вопросы читателей в соседних ветках, обращенные к Вам лично. Хватить трусить, пора уже выбраться из кустов.

5.01.2011 10:30
gps

Мда. Редкостные мерзавцы есть среди правохренителей.Интерестно, спамер “Флойд” это кто из описаных cколькоо ему светит?

5.01.2011 10:45
ИМХО

Флойд, что конкретно наврано ? Заипал тут звиздет. В статье полно конкретики

5.01.2011 10:57
Влад

Глава “Прокурор-клептоман” это вообще жесть. На каких идиотов это рассчитано? Я конечно не защищаю ментов, но нельзя же держать читателей за полных дебилов…

5.01.2011 11:03
Влад

И еще вопрос к автору , не совсем по теме. А что, если бы не история с Ганганом, то мы бы никогда не узнали, что Терминатор — стукач, брехун и провокатор?

5.01.2011 11:24
украинец

“флойд” Вы демагог и человек тешащий себя иллюзиями что Вас этот беспредел права не коснется! Спорить и дискутировать с Вами не имеет смысла. Не ищите неточностей в деле этого паренька. Причинно-следственная связь одна у нас нет ГОСУДАРСТВА а просто БАНДОСТАН! В нем и ВАМ “флойд” будет кисло. Рано или поздно! А автор молодец!!! Так держать, потому что все эти суки боятся огласки и активного сопротивления!

5.01.2011 12:01
Вибір

Просто некий гражданин Флойд (кстати имя этого персонажа удивительным образом созвучно общеизвестному понятию “флуд”)на какой-то момент возомнил, что он легко сможет манипулировать общественным мнением. По крайней мере тут, на форуме. Нечего думать, что Вы, товарищ Флойд (или как Вас там кличут на самом деле?!)сможете перевернуть с ног на голову буквально все, что захотите. За Вас уже это сделала бригада Яныка))). Вам лично остается только ждать своей очереди взойти на виселицу, которое Вам любезно построило государство за счет граждан.

5.01.2011 12:17
Н-Д

Что характерно, Флойда не беспокоит неудержимое желание милиционеров постоянно врать, врать, врать….

Господин Флойд, как думаете, почему милиционеры врут без удержу? Может милиционеров журналист Бойко так нервирует, а если бы не Бойко, то милиционеры по правде бы поступали?

5.01.2011 12:44
Флойд

Всем защитникам вруна и сказочника: господа, с вами все ясно)). Вы даже не пытаетесь вести какой-то конкретный и конструктивный разговор, все ваши реплики сводятся либо к попыткам выставить меня эдаким ментовским засланцем, либо к пространным и абстрактным речам о ментовском произволе. Поэтому разговоры НЕ ПО СУТИ ведите сами с собой.

5.01.2011 12:49
Вибір

ДЗГ МВС України ЖЖОТ)))

Предлагаю “государственным обвинителям” типа Флойда снять маски!

Журналист сам этого хочет. Он настаивает дабы ответственные сотрудники соответствующих структур перевели обсуждение этой темы в правовое поле. Почему нет? Что им мешает это сделать? Ведь это логично!

5.01.2011 13:18
Флойд

Выбор сказал: “Журналист сам этого хочет. Он настаивает дабы ответственные сотрудники соответствующих структур перевели обсуждение этой темы в правовое поле” — ))))))))))))))) я когда это прочел. чуть со стула не упал от смеха. КТО хочет, ану еще раз? Вот этот лгун хочет (даже НАСТАИВАЕТ — вы только почитайте!)??? Этот сказочник, который оскорбил и оклеветал массу людей своими вонючими статейками, ХОЧЕТ ПЕРЕВЕСТИ ОБСУЖДЕНИЕ В ПРАВОВОЕ ПОЛЕ??? ))))) Я читаю это просто как анекдот! Выбор, Вы случайно сегодня ничего такого не принимали, что вызывает кратковременное помутнение сознания?

5.01.2011 13:40
Зритель

Флойд, кого Бойко оклеветал? Список оклеветанных Вам известен?

5.01.2011 13:43
Флойд

И еще меня очень умилила вот эта искрометная фраза, сказанная неким “украинцем”. Цитирую: “Не ищите неточностей в деле этого паренька” — ))))))))))) ну как без смеха такое можно читать, а? Была ли кража (грабеж, как пишет Бойко) телефона или ее не было — это, по вашему, “неточности”???? Совершил працан хулиганство или не совершил — это тоже “неточности”? Злоупотребили ли должностные лица своими полномочиями, или это все выдумки сказочника Бойки — тоже, плять, неточности??? Уважаемый, ВСЕ ДЕЛО ЭТОГО ПАРЕНЬКА СОСТОИТ ИЗ НЕТОЧНОСТЕЙ, их и искать не надо, и так все на поверхности. Нужно просто глаза протереть и прочитать.

5.01.2011 13:46
Флойд

Зрителю: прочтите в законодательстве понятие клеветы, а после еще раз просмотрите все статейки Бойки. Список, о котором Вы интересуетесь, сформируется у Вас мгновенно.

5.01.2011 13:48
Вибір

Бойко сказал: чи може хтось пояснити, чому міліціонери ховаються від мене – автора статті, яку вони спростовують. Чому проводять «перевірку» фафктів, викладених у публікації, але бояться опитати автора. Я неодноразово телефонував з цього приводу і в ГУ МВС України в Дніпропетровській області, і в Департамент зв’язків з громадськістю МВС України, вимагав, щоби мене опитали, залишав номер свого телефону, диктував свою домашню адресу. Але до цього дня так і не отримав радості від спілкування з доблесними стражами закону. Пані Марчук, а може прокуратура Дніпропетровської області хоче мене опитати? Запевняю, що я буду розказувати довго й натхненно. Про одного лише полковника Фесенка ладний цілу повість написати, будучи ознайомлений з настановами статті 63 Конституції України. – Направте, будь ласка, доручення в прокуратуру м.Києва. Там тільки й мріють мене знову побачити…

Флойд, харе гнать! Ты даже статью эту внимательно не читал! Автор публикации сам предлагает дать официальные показания по сути изложенного в интернете.

5.01.2011 13:57
:)

Но с какой целью милиционеры и судья с помощником слепили дело паренька из НЕТОЧНОСТЕЙ?

5.01.2011 14:05
Зритель

“Герои” статей Бойко не оспаривают информацию, которую Бойко о них излагает. Милиционер Горбунов, судья Прудник полностью согласны с журналистом Бойко до тех пор пока не подадут на него в суд. Бойко изложил информацию о Горбунове и Прудник о