(недитяча казка)
Із 1.02.2011 набула чинності заборона на вживання в
офіційних документах Держдепартаменту США
таких понять як «батько» (father) та «мати» (mother).
Замість них тепер слід писати «батько №1» (parent #1)
та «батько №2» (parent #2) відповідно. Таким чином
уряд США, аби не травмувати світлі та чисті
почуття збоченців, вирішив піддати дискримінації
сексуальну більшість…
Жили собі та були в одному лісі десь поміж Скелястих гір семеро гномів. Працювали на місцевій шахті, заробляли добре, та одне було погано: у їхньому шахтарському містечку майже зовсім не було дівчат. А природа свого вимагає, а кохання-то хочеться! І стали гномики кохатися одне з одним. Кохаються щодня. Стараються, стараються, а дітей усе нема та нема. І тоді найстарший між них, а тому, як думали інші гномики, наймудріший пішов до місцевого лікаря.
Так і так, лікарю, стараємось, мовляв, стараємось, а дітей усе нема та нема. Може ми неплідні? Може, аналізи якісь треба, лікування там?.. Примружився хитро лікар, та й каже:
– Щоби з’явилися діти, чоловіку необхідна жінка. Якщо, звісно, ти не гермафродит, як скажімо черв’як.
– Герма-а… хто? Продит?
– Та хай і «продит», – лікар знав, що цей гномик не вимовляє звуку «ф», і лише усміхнувся. – Але ж ти не черв’як
– Та звідки ж тут жінка?! Сам же знаєш!
– Ну, тоді всиновіть якусь покинуту дитину, – сказав лікар і зачинив двері.
І побрів гномик додому зажурений. І переповів він своїм друзям слова лікаря. Подумали гномики спершу, подумали, та й вирішили попервах усиновити наймолодшого серед них. Але той відмовився. Не годиться-бо синові, хай і прийомному, займатися сексом із батьком та матір’ю, хай навіть вони нерідні – не по-людськи якось. А відмовлятися від сексу наймолодший не збирався. І тоді напала на гномиків зажура велика.
Але час минав, і на серці в них ставало все легше та легше. Час великий лікар. Майже змирилися гномики вже з бездітністю своєю, аж ось одного разу Доля змилостивилася над ними і надіслала їм подарунок: ідучи якось із роботи додому, вони знайшли в лісі під деревом заплакане маленьке дівчатко з білими кісками.
Вона сказала, що звуть її Білосніжка і що вона сирота, що її одразу по смерті батька ледь не вбила зла мачуха, і тепер вона, Білосніжка, переховується і не збирається повертатися до свого колишнього дому.
Забрали гномики дівчинку із собою, та й одразу до шерифа. Так і так, мовляв, шерипе, мовив найстарший гномик, бажаємо всиновити-вдочерити ось цю покинуту дитину!
– Гаразд!.. Тьху, тобто, правильніше «окей»! – відповів шериф. – То кого з вас записати батьком, а кого матір’ю? – і усміхнувся єхидно.
І зрозуміли раптом гномики, що не все так просто.
– Це неподобство! Це дискримінація! Ви не маєте права нав’язувати нам свої життєві цінності! Ми будемо скаржитись! – зарепетували вони в один голос.
А найстарший та наймудріший гномик, – той, що не вимовляв «ф», – до всього ще й був негром (що від іспанського «negro», тобто, «чорний»), або, як нині модно висловлюватись «політкоректно», афрогномом. І він лютував перед шерифом (тобто, перед «шерипом») найбільше, а насамкінець ще й вигукнув тому у вічі:
– Ти не хочеш нас зареєструвати, бо я чорний?
Нічого не відповів на це шериф, лише рукою майнув, та й пірнув у темні глибини свого обійстя. Лише двері грюкнули.
Із невеселими думками повернулися гномики додому, і знову напала на них печаль велика.
І раптом найстаршого та наймудрішого – афрогномика – осяяло:
– Я знаю, що робити! У мене є своя людина у Білому Домі! Я напишу йому листа! А також скаргу до Педерального Суду. Гадаю, все зростеться, як два гномики весною.
І всілися гномики довкола столу, і написав афрогномик листи до своєї людини у Білому Домі та до Федерального Суду.
Багато часу спливло чи мало, аж ось надійшли відповіді на листи. Прочитав «апрогномик» ті листи і мовив:
– Друзі! У мене для вас дві новини! Одна хороша, інша – пречудова! З якої почати?
– Давай пречудову! Пречудову давай!
– Пречудова така – віднині в усій країні в документах заборонено вживати такі слова як «батько» (ppppppphather) та «мати» (mother). Тепер слід писати й вимовляти: «батько №1» (parent #1) та «батько №2» (parent #2). А замісто «син» (son) і «донька» (daughter) слід писати «дитина» (child). Тепер ми зможемо удочерити Білосніжку. Тепер, панове, усе політкоректно, як колір моєї шкіри. Клянуся своїм батьком номер два!
– А яка хороша новина?
– А-а, мало не забув – відсьогодні Педеральний Суд США перейменовано у Педеральний!
– А в чому різниця?
– Ну, як же?! Раніш був Педеральний, а тепер – Педеральний!
– А-а, ти ж не вимовляєш «ф».
– А я не бачу жодної різниці, – додав «свої п’ять центів» до розмови найменший гномик.
І пішли вони знову до шерифа. І не зміг він їм відмовити. І записалися вони всі батьками Білосніжки (тобто, «дитини №1»), всі по-порядку: батько №1, батько №2, №3, 4, 5, 6 і 7…
Замість епілогу Подейкують, на розгляді у Держдепі США законопроект щодо заборони на вживання в документах таких слів як «тварина» і «людина». Замісто них пропонується вживати поняття «істота». Таким чином уряд США іде назустріч побажанням зоофілів.
Примітка: зоофіли – це не ті, хто люблять ходити до зоопарків, і не ті, кого ще називають «зеленими» (захисники природи), а дещо інше. Вони дійсно, по-справжньому люблять тварин – буквально…
© Василь Чумак
