Давати на пристоли Європи королев стало ніби українською традицією.
Перелік імен і країн справляє враження. Але серед них була і бойківчанка не
князівського походження, що народилася в Самборі.
Маріна (Маріанна) Юріївна Мнішек ( MarynaMniszech, Мнішех;
ок. —) дочка воєводи і Ядвіги .
дружина віновича, з яким в травні року, незадовго до
його загибелі, і була коронована як російська (єдина жінка, коронована в Росії до ). А потім дружина наступного
самозванця , що видавав себе за першого.
Авантюристка, що брала активну участь у всіх основних політичних подіях . Самбірчанка стала
ігровою політичною картою католицизму на теренах Росії. Спілкувалася
листуванням з «собі рівними» - польським королем та Папою Римським.
Прикрашене романтичними розповідями знайомство Мнішек з Лжедмітрієм
відбулося біля
року, і тоді ж останній, після своєї відомої сповіді, був заручений з нею. Бути
дружиною того, невідомого і непривабливого колишнього
Марина погодилася через бажання стати царицею і під впливом умовлянь та
настанов католицького духівництва, що вибрало її своїм знаряддям для проведення
католицтва в . При змовинах їй були обіцяні
самозванцем, окрім грошей і діамантів і
та надано право сповідати католицтво і вийти заміж за іншого у разі невдачі
Лжедімітрія.
У листопаді відбулося заручення Марини з дяком Власьєвим, що
зображав обличчя жениха-царя, а
вона з великою пишнотою, супроводжувана отцем і численною свитою, в'їхала до
Москви. Через п'ять днів відбулося вінчання і коронація Марини. Рівно тиждень
царювала в Москві нова цариця. Після смерті чоловіка починається для неї
бурхливе і повне поневірянь життя, під час якого вона показала багато твердості
характеру і винахідливості. Не вбита під час різанини
тільки тому, що була впізнана, а потім захищена боярами, вона була
відправлена до батька.
У серпні поселив всіх Мнішеків до Ярославля,
де вони прожили до липня року. Коли відбулося перемир'я Росії з Польщею
було, між іншим, було ухвалено відправити Марину на батьківщину, з тим,
щоб вона не називалася московською царицею. На шляху вона була перехоплена і доставлена в . Не дивлячись на огиду
до тушинського злодія, Марина таємно повінчалася з ним (5 вересня ) у загоні , і прожила в Тушино більше року. Погано
жилося їй з новим чоловіком, що видно з її листів до короля і батька, але стало ще гірше після
її втечі (27 грудня )
з Тушина. Боячись бути вбитою, вона в гусарському платті, з однією служницею і
декількома сотнями донських козаків, втікла (лютий. р.) у до Сапеги, а звідти, коли місто було взяте російськими
військами, в до Тушинського злодія.
Через декілька місяців, після перемоги над російськими військами,
вона з чоловіком з’являється під Москвою, в Коломні,а після
повалення Шуйського веде переговори з Сигизмундом про допомогу, для заняття
Москви. Тим часом москвичі присягнули Владиславу Сигизмундовичеві, і Марині
було запропоновано відмовитися від Москви і обмежитися або . Послідувала горда відмова, і з ним додалася нова
небезпека бути захопленою поляками. Поселившись в Калузі з чоловіком і
новим захисником , вона прожила тут до початку року, вже під
заступництвом одного Заруцького ( був убитий в грудні р.) і з сином («Ворьонок»), що називався
Дмитровичем.
До червня
року вона перебувала під Москвою, переважно в де був і Заруцький. Після вбивства вона змусила Заруцького і оголосити її сина спадкоємцем престолу, і разом із
Заруцьким підіслала вбивць до коли відійшов від неї
Трубецькой. , що підступило до Москви
змусило Марину тікати спочатку в Рязанську землю, потім в , іь нарешті вгору по
(Уралу). Біля Ведмежого острова вона була затримана московськими і закута в кайдани разом з сином, і
доставлена до Москви (липень р.).
А тим часом поки Мнішек була в «бігах», після вигнанняполяків з Москви
російським суспільством була зроблена ще одна спробаподолати Смуту.
На початку 1613року у Москві був скликаний Земський собор для обрання глави
держави - царя. Засловами російського історика В.О. Ключевського:
"безперечно, всесословнийЗемський собор за участю посадських і навіть
сільських обивателів ". Навколокандидатури майбутнього царя розгорілася
гостра боротьба. Утворилися групидепутатів, свого роду фракції, кожна з яких
пропонувала свого кандидата вцарі. Роздори, взаємні звинувачення, погрози,
підкуп, різні хитрощісупроводжували боротьбу за "превисочайшій
престол". Так, бояри пропонувалипольського королевича Владислава.
Керівники козаків висували сина ЛжедмитріяII і Марини Мнішек, прозваного в
народі "воренком". Окремібоярські угруповання пропонували кандидатури
зі старих князівсько-боярських родів --Мстиславских і Голіциних.
Врешті-решт, до нового царя буливисунуто три вимоги:
він повинен бутиросійським;
мати кровний зв'язок з попередньою династією Рюриковичів;
підтримуватисявсіма станами.
Після довгихобговорень Земський собор зупинив свій вибір на кандидатурі
16-річного Михайлазі старовинного боярського роду Романових, сина митрополита
Філарета, в миру --боярина Федора Микитовича, який в цей час перебував у
польському полоні. МихайлоРоманов і став новим російським царем. Вибір
Земського собору виявивсявиключно вдалим. Михайло Романов відповідав всім
висунутим вимогам.Обрання царем представника російської боярської династії, що
перебувала в родинних стосунках по жіночій лінії з Іваном Грозним, мав
тоді велике національне значення.Представники народу на Соборі відкинули
кандидатури чужоземців, що означалозбереження державного суверенітету,
національної самостійності.
Так в Росіїпочалося правління нової династії - Романових, яка буде правити в
Росіїбільше 300 років і проведе країну через всі історичні бурі і випробування
досвітового панування.
В 1614 році в Москкві чотирьохлітній син Мнішек та
Лжедмітрія ІІ був повішений, а вона, за повідомленнями росіян
польському уряду, «померла з туги по своїй волі». За іншими джерелами, Мнішек
була повішена або втоплена. Перед смертю вона прокляла весь , ніби передрікши, що жоден з Романових ніколи не
помре своєю смертю, і що продовжуватимуться, поки всі Романови не загинуть.
Крім того, існує версія, що Марина Мнішек була увязнена в башті , де і померла. Від
Марини Мнішек збереглися численні листи до батька, короля і та щоденник.
У
Марина Мнішек вперше привезла до Росії . На своєму весільному бенкеті в Кремлі
Марина з виделкою шокувала російське боярство і духівництво. Надалі виделка
стала приводом для незадоволенняі супротивників Лжедмітрія. Вони аргументували
це таким чином: раз цар з царицею їдять не руками, а якоюсь рогатиною, значить,
вони не росіяни, і не монархи, а породження диявола.
Іншою причиною, по якій Лжедмітрія запідозрили в переході в католицтво,
була відмова від походів у лазню. Оскільки для російської людини лазня завжди
була невід'ємною частиною життя. Лжедмітрій же з дружиною в лазню не ходили і
не милися, що було характерне для решти європейських країн того часу, але в
Росії це викликало справедливе обурення.
Тогочасні звичаї та культура Росії та Європи вражає сучасника. Росія
зовсім не знала виделки і по-дикунськи збунтувалася через це, а освітчена
Європа не ходила в лазню, хоча цю традицію мав ще древній Рим.
Українське місто Самбір дало на російський пристол царицю. Хтось
скаже, що не справжню. Але де те мірило справжності у світі підступності та
брехні? Вона була першою з насправді коронованих жінок в Росії, бо вже потім
коронували Катерину І та інших. Україна дала їм граматику,більшу частину
науковців та царицю. А що принесла Росія в Україну крім азійської люті та
підступності, з забороною мови, висилками тортурами та голодоморами, геноцидом
та етноцидом? А може це була помства московітів за українську царицю чи
прокляття, що діяло.
