Новости Украины
Календарь
«    Сентябрь 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Горячие новости стран

Интеллектуальная рассылка
SmartResponder.ru
Будущее человечества
Ваш e-mail: *
Ваше имя: *


 Дайджест новостей



Политическая жизнь в Интернете

Рассылка 'Политическая жизнь в Интернете'
Подписаться письмом




Статистика сайта



Rambler's Top100


Горячие новости Украины

Стан виконання передвиборної програми Президентом України: перший рік повноважень Украина
 

Діяльність Президента України протягом першого року повноважень можна оцінити за критеріями виконання передвиборної програми та згодом прийнятої Програми економічних реформ, остання розроблялась як деталізація та конкретизація виборчої програми «Україна для людей» і таким чином обидві програми є взаємопов’язаними.

 

Довідка: на початку червня 2010 року, Комітетом з економічних реформ представлено Програму економічних реформ на 2010-2014 рр. на виконання поставленого Президентом України завдання з досягнення економічного зростання й модернізації економіки країни. в опрацюванні програми суттєву роль відігравали консультанти американської консалтингової компанії McKinsey Company та український аналітичний центр Бюро економічних і соціальних технологій. 23 червня 2010 року Програма реформ була офіційно затверджена до виконання рішенням Кабінету Міністрів України.

 

Програма складається з трьох етапів впровадження: перший етап – до кінця 2010 року – вже завершено і вже можливо зробити оцінку ефективності роботи на даному етапі реформ; другий етап у строки до кінця 2012 року має найбільше навантаження по кількості запланованих заходів; третій етап – до кінця 2014 року значної мірою залежить від успішності попередніх, тому на сьогодні обговорювати перспективи його здійснення зарано.

 

На відміну від свого попередника, Віктор Янукович має значно більші повноваження і можливості для реалізації взятих на себе зобов’язань. Зміцнивши вертикаль виконавчої влади, відновивши конституційні норми 1996 року, в Україні відбувся поступовий перехід до президентсько-парламентської системи правління, при цьому, враховуючи пропрезидентську парламентську більшість, можна стверджувати факт запровадження президентської форми правління, яка фактично не обмежує Президента України у здійсненні власних повноважень.

 

Варто також зауважити, що за нинішніх умов, влада є нероздільною і Верховна Рада так само розділяє повноту відповідальності за наслідки і результативність реформ, парламентська більшість бере участь у доопрацюванні президентських ініціатив, профільні Комітети вносять пропозиції щодо удосконалення тих рішень, які ініціює Президент України чи Кабінет Міністрів. До сих пір спостерігається пасивність вищого законодавчого органу країни, який у разі недосконалості внесених законопроектів обмежується очікуванням правок від Уряду чи Адміністрації Президента, зрештою народні депутати повинні активніше брати участь у розробці та прийнятті законопроектів, які стосуються розвитку всього суспільства.

 

Тож перейдемо до аналізу передвиборної програми Президента України. Вже у передмові є твердження про необхідність системних реформ, які сприятимуть підвищенню рівня життя громадян і за 10 років забезпечать входження України до двадцятки найрозвиненіших країн світу (G-20). З тих пір і до сьогодні, тематика реформування стала головною ідеєю чинної влади і в даному дослідження ми спробуємо з’ясувати наскільки ефективним є процес виконання президентської програми.

 

Передвиборні зобов’язання Президента України

за програмою «Україна для людей»

 

Положення

передвиборної програми

Стан виконання

Стислий

аналіз виконання/невиконання

1

Ухвалення

Податкового кодексу

 

податкові канікули для малого бізнесу на 5 років;

 

зниження ПДВ до 17% з 2011 р.;

 

зниження податку на прибуток до 19% з 2011 року, з наступним щорічним зниженням на 1% до 16%.

 

Виконано частково

Президент України та Партія регіонів при розробці Податкового кодексу питання податкових канікул навіть не розглядали;

 

ПДВ планується зменшити до 17% приблизно з 2014 року;

 

номінальна ставка податку не відображає реальності - так званої «ефективної» ставки податку, яка є значно вищою і залежить від того, як визначається обсяг валових витрат бізнесу: чим більші валові витрати, тим менший прибуток декларують підприємства і, відповідно, менше сплачують податку;

 

як контролюючі органи, так і бізнес можуть по-різному визначати які витрати, і за якою ціною можна включати до валових. Водночас, податкова адміністрація в будь-який момент і з будь-якої причини може не погодитись із заявленими даними.

2

Аграрна політика

 

юридична гарантія

захисту земельних паїв;

 

своєчасна виплата

державних дотацій вітчизняним сільгоспвиробникам;

 

компенсація процентів

за кредитами

інвесторам сільгосппроектів

Виконано частково

Питання щодо земельних паїв, їхньої подальшої долі будуть розглянуті протягом 2011 року;

 

збільшено додаткові дотаційні виплати сільгоспвиробникам; комплексна програма підтримки аграрного сектору розглядається;

 

замість компенсації кредитів планується запровадити ринок землі і в умовах зростання цін на сільгосппродукцію не регулювати ціни адміністративними методами, забезпечити ринкові методи покриття кредитних ресурсів.

3

Цінова політика

 

формування на законодавчому рівні та гарантування цінової стабільності і доступності для кожної людини:

 

-державного «антикризового» продовольчого кошика – переліку продуктів харчування, захищених державою від цінових коливань (хліб, овочі, олія, молочні продукти, цукор, круп’яні вироби);

 

-державного «антикризового» медичного кошика – переліку життєво важливих лікарських засобів та медичних послуг (якісна швидка медична допомога, життєво важливі медичні препарати).

Не виконано

Ціни на продовольчі товари постійно зростають, а медичні послуги прямо залежать від корупційних зв’язків та «непрямих» оплат, в країні відчувається брак ліків для тяжкохворих.

 

У Держбюджеті на 2011 рік соціальні видатки зменшено в середньому на 10%. Зокрема, на 40% скорочено видатки на надання одноразової матеріальної допомоги інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам.

 

Стипендії, в тому числі для дітей-сиріт, встановлюються на рівні грудня 2010 року і не індексуються. Загальну суму видатків на щорічну разову допомогу ветеранам війни в проекті бюджету на 2011 рік зменшено на 8,5%.

4

Допомога при народженні дітей

 

з 2011 року при народженні першої дитини українська родина отримає 25 тис. грн., другої – 50 тис. грн., третьої та кожної наступної дитини – по 100 тис. грн.

 

Щомісячні соціальні виплати на кожну дитину: при досягненні нею 3-річного віку і до 13 років родина отримуватиме щомісячно по 250 грн., а з 13 до 18 років – по 500 грн.

Виконано

частково

Допомога на першу дитину з 1 січня 2011 р. становить 17 тис. 952 грн. (на другу – 36 тис. 720 грн.; на третю – 73 тис. 440 грн.) наприкінці 2011 року заплановано 19,1 тис грн., при народженні другої дитини – 39,2 тис грн., а при народженні третьої дитини – 78,3 тис грн.

 

28 грудня 2011 р. у парламенті було зареєстровано законопроект Президента України Віктора Януковича, який пропонує удвічі збільшити допомогу при народженні дитини.

5

Доступне житло

 

збільшення житлового фонду України, забезпечення громадян доступним житлом;

 

умови для відродження іпотечного кредитування з фіксованою ставкою не більше 7% на рік;

 

держава повинна сформувати потужне замовлення на будівництво соціального житла. За 10 років буде збудовано 1 млн. квартир для молоді, працівників бюджетної сфери, малозабезпечених сімей, людей з обмеженими фізичними можливостями.

 

 

Виконано

частково

Запроваджено безповоротну допомогу в придбанні житла, що поширюється тільки на площу з розрахунку 21 кв.м загальної площі на одну людину плюс 10,5 кв. м на сім'ю і тільки в межах граничної вартості будівництва 1 кв.м житла (для Києва це 7990 грн.). З цієї нормативної оцінки житла держава субсидує 30%. Будинки для добудови за цією програмою відбираються з тих, що мають ступінь готовності не менше 70%. На квартоблік можуть стати лише ті, у кого забезпеченість житловою площею не перевищує 7,5 кв. м на кожного члена сім'ї.

 

Ще одне обмеження для учасників програми: середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну людину не повинен перевищувати 4-кратного розміру середньомісячної заробітної плати в регіоні за даними Держкомстату (по Києву це 3487 грн.). За таких умов, більшість людей не можуть претендувати на участь в програмі.

6

Пенсійне забезпечення

 

Державна пенсія: гарантоване повноцінне життя.

 

Встановлення мінімальних розмірів пенсій, які забезпечуватимуть базові потреби кожної людини: житло, їжа, лікування;

 

підвищення соціальних стандартів для задоволення культурних потреб і можливості придбання товарів довгострокового споживання;

 

створення умов для повноцінного відпочинку і туризму;

 

захист прав працюючих пенсіонерів;

 

відміну пільг при нарахуванні пенсій для високопосадовців.

Не виконано

Закон «Про підвищення соціальних виплат малозабезпеченим родинам», який розроблений Партією регіонів, 14 квітня 2010 року не отримав жодного голосу ПР.

 

В Пенсійній реформі, яка має розглядатися на восьмій сесії Верховної Ради шостого скликання планується підвищити пенсійний вік для жінок, ускладнити процес нарахування пенсій, збільшити необхідний стаж для призначення пенсій вік тощо.

 

Відміна пільг для високопосадовців якщо можлива, то переважно для тих, хто виходитиме на пенсію за новим пенсійним законодавством.

7

Надання російській мові статусу другої державної мови

Не виконано

На даний момент зареєстровано різні проекти щодо вирішення мовного питання, хоча жоден з них не пропонує встановити російську мову як другу державну мову.

8

Перехід на контрактну армію з 2011 року

Не виконано

Держпрограма розвитку Збройних сил, що передбачала їх перехід на контрактну основу до кінця 2010 року, була затверджена президентом Віктором Ющенком ще у 2005 році. Повний перехід на контрактну систему військової служби відтерміновано до 2015 року.

9

Збереження

позаблокового статусу України

Виконано

3 червня 2010 року Президент України підписав Закон «Про засади зовнішньої і внутрішньої політики». Закон передбачає, що основною засадою зовнішньої політики країни є «дотримання Україною політики позаблоковості» і вилучає положення про євроатлантичну інтеграцію.

Аналіз виконання програми доводить непослідовність дій Президента України, особливо якщо врахувати погіршення соціальної захищеності українських громадян, які зіткнулись з кількаразовим підвищенням цін на товари першої необхідності, зростанням тарифів на комунальні послуги низької якості, водночас у Законі про Держбюджет на 25% збільшено витрати на утримання органів влади. Ось так логіка нової влади. Всі зобов’язання, які стосуються соціально-економічного блоку і покликані підвищити рівень життя людей – невиконані чи, як у випадку з Податковим кодексом, ставлять більшість громадян на межу виживання.

 

Довідка: За результатами вимірювання проекту «Владомер» за перший рік повноважень Віктор Янукович дав українському народу щонайменше 390 обіцянок, з яких, за оцінкою експертів проекту, на даний момент виконано 17, не виконано – 6. У стані опрацювання перебувають 363 обіцянки.

 

Якщо дослідити реформи, які ініційовані, проведені чи вже подані на розгляд за участі парламентської більшості, то їхня якість однаково посередня і не вирішує назрілі проблеми суспільства. Так, СУДОВА РЕФОРМА мала б стати першим вдалим результатом діяльності «реформаторів». Ця реформа мала на меті створити законодавчу базу формування незалежної судової гілки влади, стати кроком до інтеграції з правовими системами розвинених країн ЄС та зрештою забезпечити доступність судових послуг для кожного громадянина.

 

Недостатнє фінансування, залежність суддів від «радянського» принципу «телефонного права», високий рівень корупції вимагали ретельно підготовленої та якісної реформи. Наразі рішення Конституційного суду щодо відміни результатів політичної реформи 2004 року, правочинність даного рішення поглиблюють сумніви у можливості проведення судової реформи поза впливу інтересів владної еліти, яка, скоріш за все, спробує встановити контроль над формуванням і діяльністю судової гілки влади.

 

Ще у червні 2010 року парламент ухвалив проект закону України «Про судоустрій і статус суддів», що засвідчило початок здійснення судової реформи в Україні. Вже тоді міжнародні експерти критично поставились до змісту законопроекту, а 15 жовтня 2010 року Венеціанська комісія остаточно підтвердила численні недоліки та недопрацювання авторів судової реформи. В підсумкових висновках Венеціанської комісії щодо закону про судоустрій дано схвальну оцінку лише чотирьом положенням закону й висловлено критичні зауваження й рекомендації щодо більше як тридцяти. Найбільшої критики зазнали зниження статусу Верховного суду, розширення повноважень Вищої ради юстиції.

 

Втрачає повноваження впливу на судову гілку влади Верховна Рада, так парламент виключено з числа суб’єктів формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. У процесі обрання та звільнення суддів парламент ухвалюватиме рішення посвідчувального характеру за спрощеною процедурою без проведення будь-яких перевірок. Така деполітизація мала б зіграти на користь утвердженню незалежності судової гілки влади, але ж ми знаємо, що значна кількість процесів впливу на кінцеве рішення відбувається кулуарно і варто відстежити, а чи не призведе усунення окремих органів влади від впливу на формування судового корпусу до остаточного утвердження корупції і безкарності.

 

Зважаючи на толерантність та дипломатичність документів Венеціанської комісії, досить кричущим є твердження про те, що «ті, кому було доручено підготувати відповідні законодавчі пропозиції, очевидно, керувалися зовсім іншими міркуваннями», не можливо пояснити, чому прийняті Верховною Радою законодавчі акти не врахували значну частину рекомендацій Венеціанської комісії, а й навпаки, викликали нові суттєві зауваження провідних європейських експертів.

 

Наступною «реформою» стало ПІДВИЩЕННЯ ТАРИФІВ НА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ, при тому протягом 2011 року буде збережено практику раз на квартал збільшувати тарифи, що безумовно загрожує добробуту громадян, водночас не рятує систему ЖКГ, яка вимагає системного підходу до модернізації застарілих комунікацій та нових принципів нарахувань, які виключають оплату неіснуючих послуг.

 

Довідка: з 1 січня 2011 року підвищення тарифів на теплову енергію відбулось на 35%. Крім того, з 1-го квітня очікується 50%-ве збільшення ціни на газ для населення, що є обов’язковою умовою МВФ для отримання Україною третього траншу. Уряд розглядає можливість двократного збільшення цін на електроенергію для населення так само з квітня 2011 року, а в подальшому на 39% - з серпня 2011 року.

 

Тарифна реформа – невдала, вона не вирішує питань оптимізації та упорядкування житлово-комунального господарства, не містить алгоритму справедливого нарахування сплати за комунальні послуги, не слугує покращенню надання послуг, не дозволяє вирішити кардинальні проблеми оновлення комунікацій та забезпечення громадян послугами на рівні розвинених країн. Крім цього, збільшуються витрати на утримання апарату забезпечення інституту субсидій, принижується гідність малозабезпечених прошарків суспільства.

 

Після підвищення тарифів та ухвалення неоднозначного Податкового кодексу, який збільшив «тіньовий» сектор економіки вдвічі станом на початок березня 2011 року, Кабінет міністрів готує чергові неоднозначні реформи. Першою буде так званий перший етап ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ, який пов’язаний з підвищенням пенсійного віку для жінок, збільшенням термінів необхідного трудового стажу для нарахування пенсії, інших обмежуючих права пенсіонерів рішень. Щоправда другий етап пенсійної реформи відкладається, він передбачатиме перехід до зарахувальної системи пенсійного забезпечення, коли кожен громадянин отримає ту пенсію, яку сам визначає власними відрахуваннями до Пенсійного фонду.

 

Судячи з усього, новий проект Пенсійної реформи, точніше її першого етапу є недосконалим і знову-таки викличе масові протести і критику, бо він передбачає недосконалі механізми зменшення витрат Пенсійного фонду за рахунок добробуту людей, а не встановлення справедливої системи нарахування пенсій. Так само, постраждають підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, в них буде фіксований мінімальний розмір пенсії, так що до вимог щодо Податкового кодексу можна додавати нові вимоги щодо дискримінації вже у пенсійному законодавстві.

Ініціативи чинної влади виглядають сумнівно і час від часу викликають збурення у суспільстві. Громадські організації 12 листопада 2010 року попередили Голову Верховної Ради щодо протесту відносно ухвалення ініціативи фракції Партії регіонів та Комітету з питань соціальної політики та праці – ТРУДОВОГО КОДЕКСУ. Даний законопроект вже давно перебуває на розгляді Верховної Ради, але ні, в першому, ні в другому читанні, Трудовий кодекс не врахував потреби найманих працівників належним чином, зосереджуючи всю увагу на полегшенні умов утримання робітників роботодавцями.

 

Обійти стороною розгляд Трудового кодексу навряд чи вдасться, враховуючи, що в країні діє документ ще 1971 року, така ситуація є нонсенсом в нових реаліях соціально-економічного життя країни. Водночас є перелік положень документу, які прямо суперечать конституційним нормам, це стосується, в першу чергу, зменшення впливу профспілок на вирішення питань порушень прав робітників, згідно зі ст. 398 проекту Трудового кодексу Державна інспекція праці повноважна розглядати лише питання порушення трудових прав, а не прав профспілок чи об’єднань громадян, як передбачено чинним законодавством. Звичайно, така новація обумовлена побоюванням влади масових протестів, потенційної загрози нарощування незалежності профспілкових об’єднань, що небажано для працедавців, які складають переважну більшість народних депутатів України.

 

За новим проектом, профспілки втрачають можливість звертатись до Держінспекції праці та органів Прокуратури, а матимуть лише один шлях – подавати позов до суду, де розгляд справи може відбуватися роками. Вводиться також норма щодо поняття «репрезентативність» профспілки, яка полягає в тому, що брати участь в укладанні угод та страхуванні мають право тільки ті об’єднання, котрі охоплюють не менше 3% працівників певної галузі або 2% працівників області. Керівництвом більших профспілкових об’єднань легше керувати, «домовлятися», тому влада не зацікавлена в існуванні подрібнених структур. Взагалі питання утвердження профспілок як дійсно незалежних і дієвих об’єднань для захисту прав найманих працівників стає завдяки новому Трудовому кодексу недосяжним.

 

Проект Трудового кодексу означає повернення до часів «дикого капіталізму» і повного безправ’я найманих працівників. Наслідком прийняття такого законопроекту стануть: необмежений робочий час, який формально збільшено з 40-годинного робочого тижня до 48-годинного, а насправді, обмежень немає; дискримінація робітників підприємств малого бізнесу, в яких суттєво зменшується терміни попередження про звільнення, зменшення оплати праці, передбачено можливість роботи у святкові дні без подвійної оплати; встановлення довільного форматування відносин між працедавцем та робітниками, спрощена система звільнення. Відкладання ухвалення Трудового кодексу обумовлено гостротою цього питання, однак ймовірність внесення прогресивних змін до законопроекту мінімальна. Пошуки додаткових фінансів в умовах кризи, інтереси власників бізнесу, які передовсім зосереджені в парламенті призведуть до значного погіршення умов праці найманих робітників.

Відвернути негатив від реформування має новий, «революційний» закон про містобудівну діяльність, так звана БУДІВЕЛЬНА РЕФОРМА. Задум простий – зруйнувати корупційний зв’язок чиновників та близьких до них будівельних компаній, які монополізували ринок нерухомості.

 

Перевагою законопроекту є зменшення дозвільної документації, скорочення строків ухвалення рішень щодо дозволу на будівництво. Чи матиме цей закон таку ж ефективність і яскравість як презентація наразі невідомо. Спонукати до інвестування і зниження цін на нерухомість не таке легке завдання як здається. Сила бюрократії і її здатність адаптуватися під нові умови всім відома. Крім того, не вирішено питання недобудов, які зараз є проблемою навіть столиці, не кажучи вже про регіони. Недовіра до будівельних компаній, завищені ціни на нерухомість, загальна бідність працюючого населення навряд чи дозволить інвесторам активно будувати нове житло.

 

Планується знизити вартість житла на 20%, однак собівартість будівельних робіт з початку 2010 року зросла на 16%, в якій спосіб буде досягнена запропонована мета? Крім того, єдиний дієвий механізм знизити вартість – демонополізація, конкуренція всередині галузі. Для цього потрібно розірвати корупційний ланцюг, який зв’язує чиновників та будівельників, підпорядкувати кінцеве рішення інтересам громади, на території якої відбуватиметься будівництво.

 

За даним законопроектом, органи місцевого самоврядування будуть відсторонені від продажу землі та її оренди. Рішення прийматимуть чиновники, які не звітують перед громадою, а відтак навряд чи враховуватимуть її думку, наприклад, у разі виникнення протистояння між забудовником і громади, яка протестує проти будівництва. Якщо рішення ухвалюють місцеві органи влади, то хоча б наявність опозиції робить процес ухвалення земельних питань ускладненим, громадськість може бути поінформована про порушення і не правочинне прийняття рішень.

 

Тепер рішення будуть ухвалюватись в нетрях виконавчої влади, де існує жорстка вертикаль підпорядкування, скоріш за все, мало хто знатиме в якій спосіб це процес буде здійснюватись. Якщо зараз, існує інститут громадських слухань, які чинять спротив незаконним забудовам, то в законопроекті така можливість непередбачена. Громадські слухання визнано як елемент корупції, враховуючи, що забудовники під час оплачують потрібні рішення таких зборів. Тепер громадських війн навколо знесених дитячих майданчиків чи скверів не буде. Будівельник отримає повноту влади приймати власні правила гри, громадськість повністю втрачає права на контроль та вплив при ухваленні землевідведення.

 

Щось не складається з планомірним, поступальним і переможним реформаторської діяльності в Україні, швидкість розробки та подальшої зміни проектів доводять некомпетентність розробників, формалізм і під час віддаленість їх від реалій життя суспільства. Доводиться лише сподіватися на те, що після низки реформ, вже новій владі не доведеться розробляти плани поступової ліквідації того, що непродумано вводиться в дію. Задекларовані 8000 гривень за кв.м. у Києві – це декларація, до втілення ще досить далеко.

 

БАНКІВСЬКА РЕФОРМА ще один провал влади, враховуючи той факт, що протягом минулого року і на початку 2011, так і не спромоглась парламентська більшість висунути на розгляд прийнятний документ. Законопроект за №0884 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо регулювання діяльності банків)», розгляд якого відкладався до 23 грудня 2010 року, а згодом до 13 січня 2011 року, викликав несприйняття серед більшості українських та міжнародних експертів.

 

Довідка: законопроект № 0884 був знятий з розгляду 14 грудня, оскільки суперечив вимогам статті 116 Регламенту Верховної Ради України. Про це неодноразово наголошувала Асоціація українських банків у своїх листах до народних депутатів України. Прийнявши до уваги зауваження АУБ, згаданий законопроект парламентом було повернуто на доопрацювання у профільному Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності. Розгляд законопроекту № 0884, запланований на 23 грудня, також не відбувся через відсутність доопрацьованої таблиці пропозицій до ІІ читання.

 

Крім позиції щодо ліквідації значної кількості банків, законопроект містить сумнівні положення щодо збільшення мінімального статутного капіталу майже у 10 разів, заборону новим банкам, які отримали ліцензію упродовж двох років приймати кошти на депозити від населення тощо.

 

Довідка: Глава Делегації Євросоюзу в Україні посол Мануель Пінто Тейшейра у відповідь на звернення Асоціації українських банків направив до Верховної Ради рекомендації щодо недотримання у законопроекті вимог Європейського союзу. Найбільше занепокоєння викликає саме збільшення статутного капіталу до 500 млн.грн.

 

Жодних підстав чи раціонального обґрунтування для радикального підвищення вимог до статутного капіталу не висунуто, єдине на що спромігся у коментарях Володимир Стельмах – це пояснення, що такі розміри статутного капіталу зафіксовані в єгипетському банківському секторі. Варто зазначити, що збільшення стосується не всіх структур, а тільки новостворюваних, а це означатиме, що значно зросте ціна вже існуючих, неприбуткових, маленьких банків, які забезпечують потреби вітчизняних олігархів. З’являється можливість згодом вигідно продати ці структури інвесторам, які будуть зацікавлені у відкритті банку в Україні, тобто така хитромудра схема створена не для залучення інвестицій в Україну чи створення реальної конкуренції, а враховує специфічні інтереси вітчизняних олігархів. Які вишукують різні можливості для збільшення власних прибутків.

 

Сам законопроект опрацьовувався біля трьох років, але восени 2010 року він актуалізувався з причин відновлення неформальних, не задокументованих вимог Світового банку щодо ліквідації проблемних банківських структур. Прагнення задовільнити зовнішні фінансові структури заради отримання кредитів переважає здоровий глузд і необхідність ретельного відпрацювання законопроекту. Не викликає сумнівів, що народні депутати уважно вивчатимуть рекомендації структур ЄС, однак є сумніви чи буде враховано інтереси вкладників тих банків, які пропонуються до ліквідації, також під питання ставиться забезпечення принципу конкуренції на банківському ринку, враховуючи значне зменшення кількості гравців фінансового сектору.

 

Банківська реформа як і всі попередні реформи чинної влади виявилась недопрацьованою. Зміни нашвидкуруч можуть не покращити законопроект, але якість та наслідки ухвалення змін для більшості суспільства та здоров’я банківської системи, ймовірно, не є головними пріоритетами. Більш важливим є потреба виконання формальних вимог Світового банку, отримання доступу до кредитування, укрупнення «сильних» банківських гравців ринку, створення законних підстав зростання вартості «кишенькових» банків, які належать українським олігархам і в умовах фінансової кризи не могли до цього часу претендувати на вигідну продаж власних банківських структур. Нарешті, буде покінчено з внутрішньо ринковою конкуренцією, поява нових, потужних банків в Україні, у разі прийняття законопроекту – неможлива.

 

Наступна реформа – МЕДИЧНА. Медичну галузь в Україні довгі роки ніхто не чіпає, за мерехтінням політичних криз та боротьбою за посади, таке складне завдання як реформа системи охорони здоров’я видається безперспективним заняттям. Одним з найбільш проблемних питань є конституційна гарантія безкоштовності надання медичних послуг та фактична неможливість здійснення даної норми. Крім того, низька оплата медичних працівників є стимулом до розвитку корупції та хабарництва в медичних закладах.

 

Однією з новацій, яка демонструє віддаленість реформаторів від народу є теза про скорочення половини районних лікарень у пілотних областях. Звичайно, влада бажає у такий спосіб вирішити проблему, коли багато населених пунктів вимирає, в місцевих пунктах немає належного обладнання і укрупнення медичних закладів має полегшити їх модернізацію, здешевити цей процес, однак як бути з положенням про швидкість надання медичної допомоги, яка за нормативами у міських мешканців має бути на рівні 10 хвилин, а на селі не більше 20 хвилин? Для Миколи Азарова є одкровенням, що у машин «швидкої допомоги» в районних центрах не вистачає пального, багато мешканців взагалі не розраховують на допомогу, внаслідок відсутності персоналу та транспорту, а тут ще ліквідація медичних закладів.

 

До речі, кількість лікарів на душу населення в Україні в 3-4 рази перевищує європейські стандарти, що лише фіксує задавненість проблеми реформування медичної галузі. Постає проблема стимулювання програм «сімейного лікаря», мотивації для сільських лікарів, зрештою постає проблема страхової медицини, точніше форматів її впровадження, на добровільних засадах чи на основі примусу і «більшовицьких» методів. До речі, відхід європейських країн від системи «сімейного лікаря» обумовлено підвищенням добробуту в цих країнах, тому в українських реаліях варто уважніше вивчити досвід функціонування цього інституту та його ефективності саме з розрахунку низької платоспроможності більшості громадян.

 

Довідка: інвентаризація засвідчила, що в системі охорони здоров’я України налічується 2792 лікарняних і 7323 амбулаторно-поліклінічних закладів – як самостійних, так і в складі лікарень. Крім МОЗ України, в системі якого є 2537 лікарень (90,9% від загальної кількості), досить чисельну мережу мають Міністерство транспорту і зв’язку (80 лікарень), Департамент з питань виконання покарань (82 заклади), Академія медичних наук (29 закладів). Крім того, відомчі медичні заклади мають Міністерство внутрішніх справ (32 лікарні), Міністерство оборони (26), Міністерство освіти, ДУС, НАН України (по одному).

 

На жаль, можновладці схиляються до модернізації старої, недіючої системи охорони здоров’я, в якій солідарна система полягатиме у примусовому зборі коштів з усіх громадян, але якість послуг буде суттєво відрізнятися, на рівні Феофанії буде збережено високий рівень надання послуг еліті за кошти платників податків, а для пересічних громадян залишатиметься медицина з низьким фаховим рівнем медичного персоналу, застарілим обладнанням і системою хабарів. Медична реформа досить коштовна і в умовах бюджетного дефіциту справжні реформи виглядають примарними, до прикладу, у США на реформу системи охорони здоров’я планують виділити 849 млрд. доларів на 10 років, такі стратегічні витрати виглядають нереально.

 

Слабко віриться у швидкий початок і завершення медичної реформи в Україні, в цій галузі одними кадровими призначеннями чи ухваленням кодексів не обійтись. Реформи вимагають значних коштів, створення принципово нової системи надання послуг, в тому числі введення інновацій на кшталт сімейного лікаря, елементів страхової медицини, системного оновлення обладнання в лікарнях, оптимального скорочення кількості медичних закладів з одночасним врахуванням моделей забезпечення медичних послуг для більшості громадян, що є проблематичним в умовах корупційної та неефективної системи охорони здоров’я України.

 

Висновки: Президент України за перший рік здійснення власних повноважень ефективно виконав лише одне завдання: сформував жорстку «вертикаль» влади. Тепер, разом з Кабінетом Міністрів, парламентською більшістю, він має всі можливості довести спроможність та компетентність владної «команди». На жаль, перші результати роботи розчаровують. Рівень підготовки законопроектів достатньо низький, ініціатива профільних комітетів при ухваленні рішень майже відсутня, вона орієнтована на рішення, які ухвалюються в Адміністрації Президента, але ніяким чином не в парламенті. Такі підходи призводять до несистемних дій, зниження рівня довіри до влади, загрожують соціально-економічній та політичній стабільності у державі. Перший етап реформ – провалено, у разі, якщо на другому етапі не будуть виправлені допущені помилки, а процес модернізації не прискориться водночас підвищуючи якість схвалюваних рішень, країна ризикує стати банкрутом та опинитися на межі виживання.

 


Ключевые теги: Стан, виконання, передвиборної, програми, Президентом, України, перший, повноважень

Источник: http://www.rtkorr.com/news/2011/03/01/220682.new

 
Поделиться В Моем Мире
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

{related-news}

Добавление комментария



Чаще всего читают:

Опрос на сайте
Станет-ли Украина членом Таможенного Союза

Нет, никогда
Будет много разговоров, и только
Да, но не скоро
Да. если выберут Януковича
Станет и очень скоро

Облако тегов
Архив новостей
Октябрь 2013 (2)
Июль 2013 (1)
Июнь 2013 (4)
Май 2013 (4)
Апрель 2013 (4)
Сентябрь 2012 (5)

 

Все новости | Новости Азербайджана | Новости Армении | Новости Беларуси | Новости Грузии | Новости Казахстана | Новости Киргизии | Новости Молдовы | Новости Латвии | Новости Литвы | Новости России | Новости Таджикистана | Новости Туркмении | Новости Украины | Новости Узбекистана | Новости Эстонии | Новости Абхазии | Новости Ю.Осетии | Актуальные новости | О проекте | Реклама | Ваше мнение? | Контакты | Колонка редактора | Наиболее читаемое | Карта сайта

Copyright © 2010: При цитировании материалов
активная гиперссылка на WWW.DELA.SU обязательна.
ДЕЛА.SU: мир русского языка
в ближнем и дальнем зарубежье