Новости Украины
Календарь
«    Сентябрь 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Горячие новости стран

Интеллектуальная рассылка
SmartResponder.ru
Будущее человечества
Ваш e-mail: *
Ваше имя: *


 Дайджест новостей



Политическая жизнь в Интернете

Рассылка 'Политическая жизнь в Интернете'
Подписаться письмом




Статистика сайта



Rambler's Top100


Горячие новости Украины

Міфи української освіти: політичні колізії ректорів Украина
 

Щороку у передчутті нових прибутків бізнесмени освітнього ринку в Україні потирають руки. У нас вже давно освіта перетворилась на ринок, де заробляють лише гроші, а не надають освіту і формують інтелектуальну еліту. Якщо ще 20 років тому освіта пострадянського простору користувалась в світі попитом, то сьогодні за українським дипломом із сотні випадків лише один має під собою грунт, решта – лише папірець про освіту, куплений за гроші чи за послуги батьків. В Україні виник новий дивовижний вид людей, які накопичують і збирають папірці про освіту, так, про всяк випадок, на майбутнє. Знання замінились папірцями, якими торгують наліво і направо, немов оселедцями на базарі. Постає питання навіщо? А ось тут і з’являються міфи, створені немов рекламний ролик ділками...

Міф перший – без диплому про вищу освіту на нормальну роботу не беруть

Що таке ”нормальна робота” поняття для кожного різне, для когось це сидіння у теплому офісі, перекладання паперів, для когось це бути одразу начальником тощо. Ось батьки і піднатужуються для своїх чад, часто абсолютно бездарним дітям проплачують навчання, контрольні, курсові, дипломні, екзамени і заліки – аби папірець дали, а решта якось буде. Так і з’являються на ринку „спеціалісти”, що за п’ять років так і не вивчили, що ж таке менеджмент, бухгалтерія, хто такий Декарт і звідки взялась утопія... Їдеш в транспорті, а вуха аж болять від говору новоспеченої студентської „еліти”, яка так і не змогла позбавитися за ті ж п’ять років говору і суржика своєї місцевості, і чуєш від філолога слово „зарядне” (наголос на перший склад). Бідний словниковий запас, невігластво і непересічна самовпевненість на рівному місті відрізняє сьогоднішнього українського студента від усієї студентської братії світу.

Потім закінчуючи вуз вони шукають роботу. На серйозні фірми за спеціальністю таку ”еліту” не беруть і десь відсотків 90 випускників українських вищих навчальних закладів працюють не за спеціальністю. Питання – навіщо тоді диплом?

Є й інший бік медалі. Повертаючись до себе додому у регіони чимало випускників вузів за ці ж гроші і хабарі влаштовуються на роботу. Уявімо собі ситуацію, лише по Тернопільській області, де місце у простому дитячому садочку коштує від 200 до 500 у.о.!!! Про державні адміністрації, районні ради і мова не йде – там місце коштує від 1000 у.о. Це нонсенс по-українськи, нонсенс, якого в світі більше ніде немає, наша так звана специфіка.

Міф другий – без грошей у вищий навчальний заклад не вступиш

А ось це й дійсно міф, адже навіть найбільш корумпований заклад на сто невігласів візьме одного розумника, адже потрібно аби хтось на олімпіади їздив, брав участь у конференціях, когось же ж потрібно показувати – ось декілька таких розумників і роблять славу університету, так би мовити тягнуть його. Єдина проблема – це неадекватна оцінка власних здібностей і здібностей дітей. Батьки часто ідеалізують своє чадо, сприймаючи успішність в школі і гарні оцінки за розумові здібності – це часто не так. Середня школа сьогодні – це немов фабрика, що має виконати план. Стільки то медалістів, хорошистів тощо. От і тягнуть покладистих дітей за вуха, десь дитина заслужила оцінку, а десь і автоматом отримала, а там ще й батьки лояльні до школи – от вам і медаліст. А от коли цей медаліст приходить в університет і його здібності не те щоб середні, а дуже слабенькі виникає запитання, за що ж такі високі оцінки?

Міф третій – ЗНО, як панацея від хабарництва (офіційна версія)

Коли ми шукаємо панацею від хвороби суспільства і думаємо, що якісь заходи дадуть нам стовідсоткову гарантію зникнення цієї хвороби – це абсурд. Проблема українського суспільства в уявленні про освіту. Саме слово „освіта” нівелювалося, для багатьох воно лише означає папірець, який свідчить про закінчення вищої школи, а освіта дослівно означає ЗНАННЯ, а за цим ніхто не женеться, це не потрібно, так, в процесі життя і роботи з’явиться.

Доступність вищої освіти не дає Україні інтелектуальну еліту, яка поведе в економічному, культурному і політичному плані країну до так званого чуда, що свого часу відбулося у Японії, чи після важких років диктатури і економічної кризи в Іспанії, Польші тощо.

Доки ми не почнемо змінювати уявлення суспільства про те, хто і як може отримати вищу освіту і що це таке ніякі реформи не будуть ефективні.

Міф четвертий – в усьому винен міністр освіти і науки (вішаємо усі проблеми освіти на одну людину, а „освітян” впливових чимало)

За часи незалежності України на посту міністра освіти і науки перебували панове І. Зязюн (час перебування на посаді міністра  — травень ); П. Таланчуку (лютий  — ); М. Згуровський (  — ); В. Зайчук (  — ); В. Кремень (  — ), С. Ніколаєнко (  — ); І. Вакарчук (  — ) і Д. Табачник. Уявімо собі – 8 міністрів за 20 років незалежності – чимала кількість! Але кардинально уявлення про українську освіту не змінилось, лишень за деяких політиків відкривались все нові і нові „кузні дипломів”, причому відкривали ті університети і академії люди не з інтелектуальної еліти , а з політичної.

Так екс-міністр освіти Петро Таланчук сьогодні відіграє в освіті України чималу роль, а все починалось ще в далекому 1987 році, коли Петро Михайлович очолив відомий вуз КПІ, яким керував аж до1992 року. У 1989 році Петро Михайлович був обраний народним депутатом СРСР. Чу3дово розуміючи, що кар’єра політика недовга П. Таланчук підготував собі місця на освітянський ниві, а тут як то кажуть вік ролі не відіграє, а можливості необмежені. Так він став ініціатором створення Академії інженерних наук України (1991; є її президентом), а в 1992-му став міністром освіти України, змінивши червоний партквиток на жовто-блакитний. Брав участь у президентських перегонах 1994 року (набрав 0,55% голосів) і був звільнений з посади міністра одним із перших указів Леоніда Кучми. Після цього Петро Михайлович створив при Київському політехнічному інституті науково-дослідницький інститут «Спектр», директором якого він є й сьогодні. У 1998-му році він знову балотувався у Верховну Раду України за списком партії «Громада», але 30-е місце в списку не дозволило йому стати депутатом.

А невдовзі після цього за допомогою кіровоградських «афганців» з Регіонального фонду соціального захисту інвалідів створив вуз для людей з обмеженими можливостями. Так з’явився Інститут розвитку людини, який вже за рік переріс у Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”, президентом якого і став Таланчук. Вуз був заснований рішенням Київської міської ради 7 травня 1999 року за участю міської державної адміністрації і особистому сприянні тодішнього мера Києва Олександра Омельченко, тому нікого не здивувало, що на президентських виборах 2004 року Петро Михайлович Таланчук став одним із чотирьох довірених осіб Олександра Олександровича Омельченко у загальнодержавному окрузі.

Щодо університету „Україна”, якщо ви завітаєте у його стіни, навряд чи побачите тих заради кого, за словами пана Таланчука цей вуз був створений. Комерційна основа, європейські ціни на навчання і чимала кількість тих, хто шукає не знання від освіти, а лише диплом – ось вам і бізнес.

Ще одним цікавим освітянином і політично впливовим громадянином є ректор відомого в Україні вузу НТУУ „КПІ” Михайло Згуровський. Його внесок у те, що відбувається з українською освітою теж чималий. КПІ він очолює вже більше 15 років, до цього він чотири роки працював проректором КПІ з навчальної роботи. Михайло Захарович Згуровський – академік НАН України, лауреат трьох Державних премій України в галузі науки і техніки (1990, 1999 і 2005 років). Він же є директором навчально-наукового комплексу «Інститут прикладного системного аналізу» Міністерства освіти і науки і Національної академії наук, який функціонує в структурі НТУУ «КПІ».

З листопада 1994-го по січень 1999 року Михайло Згуровський обіймав посаду міністра освіти України. Під час президентських виборів1999 року Михайло Згуровський направив в довіренні особи Леоніда Кучми першого проректора КПІ Юрія Якименко. Впливовість Михайла Згуровського і небажання провідних політичних сил псувати із ним відносини проявилось під час голосування 22 грудня 2006 року за Закон «Про науковий парк «Київська політехніка» – проект створення наукового парку на базі КПІ, розроблений ще наприкінці повноважень парламенту четвертого скликання комуністами Адамом Мартинюком і Михайлом Родіоновим, цей проект підтримало 391 депутат із 444 зареєстрованих у залі.

Ще одним престижним вузом України є Національний медичний університет імені Богомольця, яким з вересня 2003 року керує Віталій Москаленко. Це теж невипадкова людина у світі освіти – з січня 2000 року по листопад 2002 року він працював міністром охорони здоров’я України. А в проміжку між міністерською і ректорською діяльністю був радником Леоніда Кучми.

Засновник і незмінний керівник відомого сьогодні Національного університету «Києво-Могилянська академія» з 1991 року є В’ячеслав Брюховецький. Окрім освітянської діяльності він був одним із ініціаторів створення Руху, а під час парламентських виборів 2002 року був уповноваженою особою Блоку Віктора Ющенко «Наша Україна» у багатомандатному виборчому окрузі, входив у Комітет національного порятунку під час „Помаранчевої революції”. Саме він став ініціатором масових виступів студентів, яких закликав підтримати „революцію”, ним були створені списки робітників вузу, які чергували на Майдані. За деякими не підтвердженими офіційно даними пан Брюховецький за заслуги під час „Помаранчевої революції” мав отримати посаду міністра освіти і науки України, але політична ситуація і деякі поступки політичним силам не дали Віктору Ющенко виконати обіцянку.

З травня 2005 року В. Брюховецький є членом ради партії «Наша Україна» (у листопаді 2005-го входив і в президію ради партії). В’ячеслав Степанович очолював список «Нашої України» на виборах у Київраду, але через три тижні після виборів заявив про складання депутатських повноважень. Президент Міжнародного благодійного фонду відродження Києво-Могилянської академії». Віктор Ющенко присвоїв Брюховецькому звання Герой України.

З 1984 року ректором Київського національного університету будівництва та архітектури є Анатолій Тугай. В 1999 році він був довіреною особою Леоніда Кучми – так само як і Анатолій Мазаракі, який з 1991 року керує Київським національним торгово-економічним університетом, і тодішній ректор Українського транспортного університету Вадим Канарчук.. А сьогоднішній ректор Українського транспортного університету Микола Дмитриченко в 2000-2002 роках працював у Міністерстві освіти і науки України начальником департаменту вищої освіти.

А ось і ще один престижний вуз Київський національний університет технологій і дизайну. Цим університетом керує Олег Волков, який до того працював в секретаріаті уряду начальником управління науково-технічного і гуманітарного розвитку. На президентських виборах 2004 року він був довіреною особою Віктора Януковича. Олег Ігоревич Волков є членом політради Народно-демократичної партії, а у 2006 році був четвертим номером в списку НДП на виборах у Київраду. Також він є президентом Федерації стрільби України.

Ректор Київської державної академії водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Василь Михайлов очолює цей університет з моменту його заснування у грудні 1998 року. Він теж був довіреною особою Віктора Януковича, але перед третім туром Віктор Федорович звільнив Василя Михайлова від цих обов’язків. Пан Михайлов є президентом Всеукраїнської асоціації «Морська освіта» та Української асоціації приватних судовласників.

А керівник найбільшого вузу Київської області — Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди Віктор Коцур на початку свого ректорства був довіреною особою Леоніда Кучми сьогодні він депутат облради від СПУ. Окрім цього, він очолює Раду ректорів вузів Київської області, а також Переяслав-Хмельницький благодійний фонд «Надія» і місцеву громаду організації «Українське Реєстрове Козацтво».

Однак найбільш відомою і скандальною є політична і псевдо освітянська діяльність ректора Національного університету державної податкової служби України (раніше – Ірпенський індустріальний технікум, потім Український фінансово-економічний інститут, який згодом переіменували в Академію державної податкової служби України). Петро Мельник очолює цей вуз з 1991 року і після підпорядкування його в 1996 році спочатку Мінфіну, а потім ДПАУ чітко орієнтувався на тодішню владу. Увійшов у керівництво НДП і в 1998 році став депутатом Верховної Ради від цієї партії (№22 в списку). Однак в 2002-му членство в НДП не забезпечило йому депутатського мандату: його 95-е місце в списку блоку «За єдину Україну!» було непрохідним. В липні того же року Петро Мельник балотувався у Верховну Раду по одному з округів Вінниччини уже як безпартійний, але програв представнику «Нашої України» Миколі Одайнику. Але вже 7 грудня 2002 року ректор податкової академії очолив Київське обласне відділення Партії регіонів, став членом її політвиконкому.

В липні 2004 року Петро Мельник організував створення «коаліції громадсько-політичних сил Київщини на підтримку кандидата в Президенти України Віктора Януковича». Під час голосування 21 листопада (другий тур) спостерігачі зафіксували, як говориться у звіті Комітету виборців України, що Петро Мельник «скупляв у студентів 5-го курсу відкріплені посвідчення по 100 грн. за шт.» (цікавим фактом є те, що студентам достатньо було зробити натяк на сесію і сто грн. не пригодилися, але звіт мав бути саме таким, так достовірніше). Крім  того, у розпорядження правоохоронних органів потрапив відеозапис того, як ректор на зустрічі із своїми студентами відкрито агітував і брав студентів на переляк з метою змусити останніх „вірно” голосувати. Але після виборів прокуратура відмовила у заведенні кримінальної справи проти Петра Мельника – як говорять серед податківців, не без участі тодішнього ген прокурора і екс замісника Податкової служби України Святослава Піскуна (ходять чутки, що Святослав Михайлович Піскун  є кумом чи давнім другом Петра Мельника і зобов’язаний йому успішною кар’єрою, яка, до речі, починалася з Ірпеня).

У червні-грудні 2005 року знову призначений на посаду головного податківця країни Олександр Кіреєв тричі видавав наказ про звільнення з посади ректора Петра Мельника, але з цього нічого не вийшло. І хоча в липні 2005 року був прийнятий закон, який забороняє робітникам податкової бути членами політичних партій, Петро Мельник з партії регіонів не вийшов і залишився при усіх своїх посадах. Він був обраний народним депутатом України від ПР (№143 в списку), а також займав почесне третє місце в списку ПР у Київській обласній раді. На сьогоднішній день вплив Петра Мельника у Ірпені нагадує скоріше вплив князя на своїх васалів. За його сприяння розпочалася вирубка Святошинського або як його ще називають Коцюбинського лісу, будівництво через заповідний ліс автомагістралі тощо. А університет ним очолюваний по рейтингу найбільш корумпованих навчальних закладів України обіймає почесне перше місце.

Серед ректорів приватних університетів теж немає випадкових людей, у кожного з них є свій владний покровитель і добре влаштована вотчина із дійними коровами, яких ще називають – українські студенти.

Наприклад, Іван Іванович Тимошенко, власник і ректор Європейського університету – голова асоціації навчальних закладів України приватної форми власності, постійний член державної акредитаційної комісії (ця посада дає можливість просувати багато чисельні філії і отримувати акредитацію). У1998 році на парламентських виборах Іван Іванович йшов третім по списку від Християнської демократичної партії, але не пройшов. Зате він не покидав крісла депутата Солом’янської райради Києва від блоку «Наша Україна». Європейський університет для його ректора – родинна справа: першим проректором тут працює Зоя Іванівна Тимошенко, проректором – Олена Іванівна Тимошенко, яка є також директором Навчально-наукового інституту безпеки підприємництва і директором гімназії «Євроленд». Іван Іванович також є земельним магнатом в Україні, його тисячі гектар землі у Карпатах вже обросли легендами, а в його мисливських угіддях полюбляють відпочивати політики і представники духовного сану.

Можна продовжувати цей перелік до безкінечності, але журнальна публікація не дає змогу повністю розкрити усі ці аспекти, тим більше, що Україна посідає перше місце в світі по кількості вищих навчальних закладів – отож дослідження може претендувати на багатотомник. Тим більше, що згідно офіційних данних Міністерства освіти і науки в Україні функціонує 187 ліцензованих вищих навчальних закладів приватної форми власності, не говорячи вже про державні. Щороку приватні університети випускають на ринок праці більше 100 тисяч випускників! А Україна і надалі залишається відсталою країною в усіх сферах життя. Так може не освіта робить нас прогресивними? Може уся справа у нашому відношенні?

 

Костилєва Наталія

 


Ключевые теги: Міфи, української, освіти, політичні, колізії, ректорів

Источник: http://www.rtkorr.com/news/2011/04/06/230007.new

 
Поделиться В Моем Мире
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

{related-news}

Добавление комментария



Чаще всего читают:

Опрос на сайте
Станет-ли Украина членом Таможенного Союза

Нет, никогда
Будет много разговоров, и только
Да, но не скоро
Да. если выберут Януковича
Станет и очень скоро

Облако тегов
Архив новостей
Октябрь 2013 (2)
Июль 2013 (1)
Июнь 2013 (4)
Май 2013 (4)
Апрель 2013 (4)
Сентябрь 2012 (5)

 

Все новости | Новости Азербайджана | Новости Армении | Новости Беларуси | Новости Грузии | Новости Казахстана | Новости Киргизии | Новости Молдовы | Новости Латвии | Новости Литвы | Новости России | Новости Таджикистана | Новости Туркмении | Новости Украины | Новости Узбекистана | Новости Эстонии | Новости Абхазии | Новости Ю.Осетии | Актуальные новости | О проекте | Реклама | Ваше мнение? | Контакты | Колонка редактора | Наиболее читаемое | Карта сайта

Copyright © 2010: При цитировании материалов
активная гиперссылка на WWW.DELA.SU обязательна.
ДЕЛА.SU: мир русского языка
в ближнем и дальнем зарубежье