Хоча останні соціологічні дослідження стверджують, що ми живемо в часи занепаду християнської віри в західному, постіндустріальному, суспільстві та радикалізації мусульманської віри з повним неприйняттям віросповідань інших релігій в країнах Ближнього Сходу, Азії і Північної Африки, цього не скажеш відвідавши богослужіння в Україні, особливо на її Заході. Що це? Може спрага від того, що за часів радянської влади, коли релігія заборонялася на офіційному рівні, а православна релігія була підкорена владі? Чи нове відродження? Хай цим займаються теологи і історики. А для нас, простих християн, зустріч з Богом приносить радість і насолоду. Найвеличнішим із свят, мабуть не тільки для мене, а і для тисяч…мільйонів практикуючих християн і християн, що святкують Великдень за традицією, є свято Воскресіння Господнього, або Пасха.

                   Наша, греко-католицька, церква на Закарпатті, в роки радянської влади і окупації була загнана в підпілля і стала катакомбною церквою. Тільки істинні віруючі і священнослужителі продовжували бути їй вірними, основну ж масу християн насильно перевели в православну церкву під патронатом Московського патріархату. Наші храми злочинно і обманом відбиралися і передавалися православним, на що існує документальні підтвердження. На превеликий жаль, більшість з них так і не повернуто нашій греко-католицькій громаді, і по цей день, не повернуто і патріархальну бібліотеку та архіви Мукачівської греко-католицької єпархії. Та на все Божа воля. Ми віримо,  настане час і справедливість восторжествує. Церква воскресне так, як воскрес наш Господь, Ісус Христос.

                 Свідченням цьому є активне відродження нашої церкви. Будівництво нових храмів по всьому Закарпаттю і в місті Ужгороді зокрема.

                 А на світлинах греко-католицький Христовоздвиженський кафедральний собор міста Ужгорода під час святкування Воскресіння Господнього 24 квітня 2011 року о 01 годині за київським часом.