Так сталося, бо так стали зірки, що цього року  1 травня слало поминальною неділею дня міжнародної солідарності трудящих. Тої міжнародної солідарності трудящих давно вже немає, аот українські комуністи, соціалісти і ті хто з ними заграє та ними користується час від часу цього якось не помітили, а може за совковою традицією зробили вигляд що того не помічають.

 От і цього року в Кіровограді знову вийшли… Колон  цього разу було дуже мало, так як і партій-учасниць: КПУ, СПУ та хтось крім профспілок долучив Партію регіонів, член якої і очолює ті «головні профспілки України». Пройшли, погаласували і розійшлися.  Домінувало в колонах два кольори - червоний, який потім змінив синій Партії Регіонів. Ніби  УРСР повернулося на сім хвилин, бо весь цей шарварок праці, миру і солідарності цього разу тривав  саме цілих  сім хвилин. Число якесь магічне.

 Цього разу не долучилися до цього «свята» місцеві «Фронт змін», «Батьківщина» та СЛС, який завжди смішив окремою колоною в кількості 15-20 осіб. А місто було з самого ранку хоча і привітне сонячною погодою, але напівпусте, бо городи, поминки та загальна апатія до цього галасу. Пройшли, ну і що?  Всім стало зрозуміло, що мало залишилося тих хто не очунявся від совкового угару масштабник святкуваньз надутими різнокольоровими кульками, штучними кувітами та штучними гаслами. Викрикували щось і зараз, але мало, бо мабуть розгодована верхівка КПУ полінувалася написати та затвердити першотравневі гасла, як то було колись.

  А от міські цвинтарі вирували більше і довше віддаючи шану тим хто дав їм життя. А і зійшлося в один день штучне і справжнє, і вочевидь видно хто кого перемагає. А ще купа проблем, які ніяка солідарність ніяк не вирішує, бо вона несправжня, а якась ефемерна.   Напередодні ж на місцевому телебаченні про це дискутували представники профспілок, КПУ та ВО «Свободи». На питання про відсутність протестів з боку профспілок з приводу різних підвищень та негараздів лідер обласних профспілок відповів, що для їх проведення… немає  заявок з осередків. Всім все добре –всі солідарні в загальному «щасті», а можливо в скруті зрозуміли, що офіційні профспілки їм не помічник і не попутник з  своїм Першотравнем « у думках».